У жовтні відзначив 90-ліття Темістокль Вірста — художник, скульптор, митець, якого шанують за межами України і якого, на жаль, украй рідко згадують на теренах рідної землі. Василь Костицький — професор, член-кореспондент НАПрНУ, автор теолого-соціологічної теорії права, голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі — фактично перший із-поміж українських науковців наголосив: держава в умовах глобалізованого світу має виконувати екологічну функцію — захищати етичні стандарти.

Є старий анекдот. Війна. Німці захопили ліс. Прийшли «наші» і вигнали німців. Німці вигнали «наших» і знову захопили ліс. А потім прийшов лісник і вигнав усіх. До речі, готовий сценарій. Здається, деякі сучасні фільми про війну знімають саме за такою схемою.
Утретє Росія висуває на премію «Оскар» фільм про війну. Першим був Микита Михалков зі стрічкою «Стомлені сонцем-2», яка провалилася в прокаті. Естафету прийняв Карен Шахназаров зі своїм «Білим тигром» (тобто танком), кращим слоганом до якого було б «хто не зрозумів — той дурень».

У квітні 1912 року сталася одна з найбільших природно-техногенних катастроф того часу, що підтвердила істину: сили природи не зважають на людський прогрес і карають за самовпевненість. 101 рік тому, виконуючи свій перший рейс, у водах Північної Атлантики після зіткнення з айсбергом пішов на дно найбільший на той час пасажирський лайнер «Титанік». Із 2207 людей, що були на борту, врятуватися вдалося лише 712.
Стихія не пощадила ні багатих, ні бідних, не робила вибору між чоловіками, жінками, дітьми. Більшість пасажирів, відпливаючи з берегів Англії до берегів Північної Америки, сподівалися на нове життя, плекали сподівання на краще майбутнє. Тож «Титанік» називали Кораблем мрій не тільки за найсучасніші технології та небачену для суден розкіш. Однак надійні прилади, золото, кришталь, інші коштовності пішли у глибину холодних вод Атлантичного океану. Разом із мріями майже півтори тисячі людей.

Учасники слухань констатували, що питання протидії епідемії названих захворювань для України вкрай актуальне і давно вийшло за межі суто медичної проблеми. Наша країна серед лідерів за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Європі та світі, є другою країною Європи та п’ятою — світу за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Щодня діагноз ВІЛ-інфекції ставлять майже 60 українцям. Починаючи з 1987-го, серед громадян України зареєстровано 234 257 ВІЛ-позитивних осіб, 62 288 хворих на СНІД та 30 575 померлих від захворювань, зумовлених СНІДом.  

Нашу розмову з директором Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України Іллею Ємцем раз у раз переривають телефонні дзвінки та  включення з операційної (перед Іллею Миколайовичем  монітор транслює все, що там відбувається).  Втім, операцію, котру він мав проводити того дня,  відмінили, тож поспілкуватися пощастило неочікувано довго.
Серед фото на  стіні його кабінету — світлини вчителів і колег: Миколи Амосова,  австралійського професора Тімоті Картмілла, французького доктора Іва Лекомпта, канадського  професора Вільяма Вільямса. Згадалося, коли вперше побачила ці  фотографії, — ще в Інституті Амосова, на двох поверхах  якого розміщувався центр. Ці  та інші західні світочі кардіохірургії  приїхали на присвячений 10-річчю заснування  Центру дитячої кардіології та кардіохірургії 8-й український форум вроджених вад серця, котрий починається сьогодні. 

Мабуть, твердження, що ефективність державного управління  найбільшою мірою залежить від рівня підготовленості до роботи кадрів, не потребує додаткових аргументів. Тому питання про те, наскільки система державної служби в Україні відповідає викликам часу та що робиться для покращення підготовки управлінських кадрів, належать нині до найбільш актуальних. Саме з цього ми почали розмову з президентом Національної академії державного управління при Президентові України  Юрієм КОВБАСЮКОМ.

Справді: нашого цвіту — по всьому світу. В цьому вкотре можна було переконатися у колишній залі столичної міськради, де відбулося відкриття VIII Міжнародного Конгресу україністів, приуроченого до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Тут зібралися представники багатьох високих інституцій нашої країни, понад 700 закордонних і вітчизняних науковців. Чергова зустріч стала можливою завдяки організаторській підтримці Національної академії наук, Міністерства культури, Національного університету імені Тараса Шевченка та Міжнародної асоціації україністів. 

«Земля, яку сходив Тарас малими босими ногами. Земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами» (Максим Рильський) — від столиці України недалеко. А щоб дістатися землі, яку сходив Великий Кобзар у засланні, після чого йому лишилося прожити менш як чотири роки, пройти його слідами й повернутися у Київ, Микола Хрієнко подолав 9228 кілометрів. І 24 дні (з 12 вересня по 5 жовтня) перебував у авторській журналістській експедиції за маршрутом неволі Тараса Шевченка на чужині, яка тривала для поета 10 років 3 місяці 27 днів: у Росії за Уральським хребтом (Оренбург і Орськ) з 9 червня 1847 року по 3 жовтня 1850-го; в Казахстані, куди добирався поет із 3 по 17 жовтня від Орської фортеці до Новопетровського укріплення (нині там місто Форт-Шевченко) на півострові Мангишлак, де прожив до 1 серпня 1857 року.  

На XVIII Міжнародній учнівській астрономічній олімпіаді, яка недавно відбулася у Вільнюсі за участі 89 школярів з 18 країн, наші юні Коперники взяли повний комплект: «золото», «срібло» і три «бронзи». 
За переможними результатами серед олімпіадних базових дисциплін астрономія посідає на Прикарпатті провідне місце — друге після економіки. Певно, дається взнаки добра аура колись потужної, а нині зруйнованої астрономічної обсерваторії на знаменитій горі Піп-Іван. Принаймні кілька років поспіль збірна команда України на міжнародних «зоряних» олімпіадах не обходиться без Івано-Франківської області. Торік честь нашої держави у південнокорейському місті Квантжу захищали одразу троє прикарпатських учнів: Арсен Масляк, Андрій Лупа та Іван Ільницький. А цього року в Литві продемонстрував високі знання Ярослав Ерстенюк.

Позмагатися у поглиблених знаннях з географії до індійського міста Масур приїхали школярі з 27 країн. Українську команду представляли четверо дівчат із Криму, Волинської та Львівської областей, а також із Києва. Кожна з них ішла до власної та командної перемоги. Але поповнити скарбничку нагородами вдалося лише киянці Анастасії Сидоренко, що здобула «золото» і «бронзу», і кримчанці Олені Чигодаєвій — дві бронзові медалі. 
Згідно з програмою олімпіади, учні виконували теоретичні і практичні завдання з геології, гідрології та метеорології, а також астрономії. «Завдання для мене не були складними, вони просто ділилися на ті, які я знаю, і які ні, — розповіла Олена. — Я рада такому результату. Адже їхала туди без якихось великих планів на перемогу, бо розуміла: зберуться на олімпіаді найсильніші».