В історії будь-якого народу є дати і події, які складають основу його історичної пам’яті та національної гордості. Для нас такою знаковою віхою була і залишається Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Хоча… За показними урочистостями з нагоди чергової дати з цього приводу, за гучними реляціями і гаслами на кшталт «Ніщо не забуте, ніхто не забутий!» іноді втрачаємо важливі подробиці історії воєнної пори. Ні, не глобальні, звитяжно-переможні (вони завжди на видноті і в центрі уваги істориків), а локальні, які стосуються лише окремої родини чи навіть однієї людини. Вони маловідомі, але такі важкі і пекельно-болючі. 

За останні 10 років захворюваність на рак в Україні і світі зросла на 8%, посівши друге місце після серцево-судинних недуг. За даними Міністерства охорони здоров’я України, на початок 2012 року на обліку в медичних закладах перебувало понад 1 мільйон хворих, у 2011 році зареєстровано 160 тисяч нових випадків онкологічних захворювань. За підрахунками Національного інституту раку, внаслідок смертності від цього захворювання працездатних українців щороку стає менше на 270 тисяч. Фахівці застерігають: це вже проблема національної безпеки.

Нещодавно пізно ввечері подорожував по українських телеканалах в надії знайти щось цікаве. Чергове натискання на кнопку — і на екрані молодий кудлатий чоловік з трояндою в зубах підбирається до тітоньки, яка спить. За кілька секунд стало ясно — аби ще раз освідчитися у своєму шаленому коханні.

Тітонька набагато старша за нього, і я її впізнаю: це актриса, котра грає головну роль залізного полковника, керівника вигаданої Федеральної експертної служби в російському серіалі «Слід». Бачив кілька епізодів цієї професійно зробленої стандартної тележуйки. Як і в американському серіалі «Касл», жінка-керівниця-ас з двома помічниками розкриває в кожній серії кривавий злочин. 

Важко повірити, що стрункому, красивому, завжди привітному й усміхненому народному артистові України й Росії Олександрові Голобородьку 75 років. У нього зовнішність героя, і переграв він їх багато як у театрі, так і в кіно. І запам’ятався не лише такими яскравими персонажами, як Габріель у фільмі «Остання реліквія» або шекспірівський Ричард III, про якого гомоніла театральна громада всього Радянського Союзу, а й іншими різноплановими образами у фільмах «Кохана жінка механіка Гаврилова», «Цирк запалює вогні», «Інспектор карного розшуку», «Царське полювання», «Кармелюк», «Білий сніг Росії». Не забуває його нинішній кінематограф, і глядачі й досі зустрічаються з ним у серіалах «Каменська», «Марш Турецького», «Широка ріка», «Коли не вистачає кохання», «Маша Пирогова — народний юрист».

Нещодавно в місті відбувся  фестиваль дерев’яної скульптури. Місцеві митці та їхні  колеги з Харкова, Києва, Луганська, Кам’янця-Подільського, Сум творили казкових героїв-трудівників. За задумом організаторів заходу, творчу діяльність тематично спрямували на підвищення  значущості Праці і статусу Людини Праці.
— Різьбимо казкових героїв, бо прагнемо донести цю ідею передусім до наших дітей, — озвучив головну мету заходу його ініціатор та ідейний натхненник — талановитий запорізький скульптор Сергій Дишлевий.
Сам він на фестивалі  вирізьбив  цілком ужиткову і водночас символічну скульптуру — паркову лаву для відпочинку «Старий і золота рибка». 

 

Бачили б ви ці оченята — то зачаровані й зацікавлені, то палаючі й з бісиками та іскрами. Такої уваги дітей до слів дорослих мені не траплялося спостерігати давно. Та й дорослі слухали й дивилися із захопленням.

Це я про екскурсію «Незвичайний Київ». Є такі, влаштовують їх ентузіасти, хоч і не за так. Як пояснюють організатори, час і знання найкращих екскурсоводів (а інших тут не залучають) не можуть бути безплатними.

Тематика незвичайних екскурсій справді нетривіальна: закриті або напівзакриті музеї, чарівні київські дворики, малознані сліди непересічних особистостей, несподівані ракурси на знайомі об’єкти тощо.

Щемна мить: ви наближаєтесь до рідної хати, в якій давно не були. Кроки пришвидшуєте. Верба похилилась, ніби вклонилась, віта… Червоніє калина. Жовтогарячі квіти усміхаються в молодому саду. А біля входу людно-людно, бо зібралась велика сім’я. Люди різного віку прийшли в гості до минулих поколінь. І хоч усі вони з Кіровоградщини, частиною їхньої малої батьківщини стала для всіх одна-єдина хата у Національному музеї народної архітектури та побуту під Києвом. Сюди вони принесли біль втрат і надію та віру в майбутнє. Чому саме тут зібрались? 

Хто з нас не любить роздивлятися старі сімейні світлини, приємно дивуючись тому, якою красунею була молода бабуся, а отого, одягненого у стилі ретро, юнака довелося бачити вже сивим і з бородою. Але уявіть собі відчуття, коли сімейним альбомом слугує …виставкова зала в музеї за сотні тисяч кілометрів від дому. Просто вражаюче! 

  У кінноспортивному клубі «Буковинська Троя» відбувалися змагання: красиві вершники на граціозних конях буквально перелітали через бар’єри найвищої складності. А неподалік, заховані від сторонніх поглядів, на вкритій травами леваді повільно прогулювалися також нечуваної краси коні з малими вершниками в сідлі. Їх пильнували дорослі: діти різного віку не могли вправно триматися верхи, але очі їхні сяяли щастям. Вони раділи цій подорожі, бо зазвичай для пересування їм служить інвалідний візок…

У ході традиційного спілкування з користувачами соціальної мережі Фейсбук Прем’єр-міністр Микола Азаров відповів на кілька важливих запитань. Зокрема він заявив, що українцям не варто перейматися зростанням цін на ліки. За словами Миколи Азарова, питання цін на ліки та лікарські препарати постійно перебуває на контролі в уряді. Прем’єр нагадав, що вже понад рік реалізується експеримент з референтними цінами на препарати для гіпертоніків.
А нині МОЗ працює над розширенням переліку ліків, до яких застосовуватиметься аналогічний підхід. «Тому ніяких різких стрибків цін на ліки не буде. У нас є достатні запаси на осінньо-зимовий період, поставки здійснюються відповідно до угод. Я думаю, що ніяких аномалій в цьому сезоні не буде», — заявив глава уряду.