Наша незалежність породила можливість втамувати спрагу до пізнання й оприлюднення маловідомої правдивої історії свого роду, малої батьківщини, української минувшини загалом, яка протягом багатьох віків подавалась у вигідному лише для сусідів трактуванні. Хоча й за тих умов знаходились патріоти-подвижники, які полишили нам віднайдені ними та збережені матеріальні й духовні свідчення незаперечної реальності минувшини.

Найближчої до нас доби такими видатними постатями стали Д. Яворницький, П. Тронько, М. Сікорський та Б. Возницький. Троє останніх — Герої України. Державний діяч, академік П. Тронько багато літ очолював відроджену ним Всеукраїнську, а згодом Національну спілку краєзнавців України. 

З початку серпня співробітники державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України спільно з представниками Держветфітослужби перевірили майже півтисячі складських приміщень, в яких зберігаються пестициди й агрохімікати, а також понад 800 місць реалізації такої продукції. За результатами перевірки з незаконного обігу вилучено 730 тонн засобів захисту рослин на загальну суму 93 мільйони гривень. Про це на брифінгу, що пройшов у Міністерстві внутрішніх справ, повідомив заступник начальника управління департаменту ДСБЕЗ Олег Золотоноша. 

Ці міфи про автора таких неперехідних шедеврів, як «Інтермецо», «Цвіт яблуні», «Тіні забутих предків», ми вивчали в школі, повторювали в університеті. Про наше традиційне сприйняття Коцюбинського — революційний соціал-демократ, автор піднесеної на найпочесніше місце в ієрархії його творів повісті «Фата моргана»; сумлінний послідовник Горького, який під час написання свого твору, перейнятого апофеозом революції, радився з Леніним пише у своєму романі «Що записано в книгу життя (Михайло Коцюбинський та інші). Біографія, оркестрована на дев’ять голосів» і Михайло Слабошпицький. Він наголошує: це найзагадковіший український письменник. 

В Україні маса визначних пам’яток, серед яких чимало замків і палаців. Але багато з них — у занедбаному стані. Від деяких і зовсім залишилися лише руїни. На жаль, в нашій країні нічого не робиться для того, щоб зберегти ці пам’ятки архітектури. Зате у наших сусідів-поляків замки і палаци відроджуються і стають місцем паломництва туристів. Кореспондент «УК» побував у Польщі і побачив, яким чином вдалося цього досягти.

Хто з дівчаток у дитинстві не мріяв стати принцесою, пожити в справжньому палаці, прокинутися в старовинному ліжку з балдахіном, танцювати в бальній сукні в парадній залі... Тим часом до мрії — всього півтори години льоту і ще трохи автівкою мальовничою лісовою дорогою.

Близько року не бачив своєї знайомої. А недавно, при зустрічі, просто не впізнав її. Схудла, змарніла. Завжди життєрадісна, тепер розгублено дивилася потухлими очима. Виявилося, сидить на дієті. Зокрема, відмовилася від картоплі та хліба, інших зернових продуктів. Якісь «фахівці» порекомендували їй надзвичайно ефективний раціон.

— Ефективність у тебе на обличчі, — пожартував я. І пошкодував про сказане, бо в неї на очах з’явилися сльози.

Такі випадки непоодинокі. Прибічників різних дієт стає дедалі більше, однак далеко не всім вони йдуть на користь. Де тут раціональне зерно? Про це «УК» розпитував відомого лікаря-дієтолога, віце-президента Асоціації дієтологів України Оксану Скиталінську. 

В історії будь-якого народу є дати і події, які складають основу його історичної пам’яті та національної гордості. Для нас такою знаковою віхою була і залишається Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Хоча… За показними урочистостями з нагоди чергової дати з цього приводу, за гучними реляціями і гаслами на кшталт «Ніщо не забуте, ніхто не забутий!» іноді втрачаємо важливі подробиці історії воєнної пори. Ні, не глобальні, звитяжно-переможні (вони завжди на видноті і в центрі уваги істориків), а локальні, які стосуються лише окремої родини чи навіть однієї людини. Вони маловідомі, але такі важкі і пекельно-болючі. 

За останні 10 років захворюваність на рак в Україні і світі зросла на 8%, посівши друге місце після серцево-судинних недуг. За даними Міністерства охорони здоров’я України, на початок 2012 року на обліку в медичних закладах перебувало понад 1 мільйон хворих, у 2011 році зареєстровано 160 тисяч нових випадків онкологічних захворювань. За підрахунками Національного інституту раку, внаслідок смертності від цього захворювання працездатних українців щороку стає менше на 270 тисяч. Фахівці застерігають: це вже проблема національної безпеки.

Нещодавно пізно ввечері подорожував по українських телеканалах в надії знайти щось цікаве. Чергове натискання на кнопку — і на екрані молодий кудлатий чоловік з трояндою в зубах підбирається до тітоньки, яка спить. За кілька секунд стало ясно — аби ще раз освідчитися у своєму шаленому коханні.

Тітонька набагато старша за нього, і я її впізнаю: це актриса, котра грає головну роль залізного полковника, керівника вигаданої Федеральної експертної служби в російському серіалі «Слід». Бачив кілька епізодів цієї професійно зробленої стандартної тележуйки. Як і в американському серіалі «Касл», жінка-керівниця-ас з двома помічниками розкриває в кожній серії кривавий злочин. 

Важко повірити, що стрункому, красивому, завжди привітному й усміхненому народному артистові України й Росії Олександрові Голобородьку 75 років. У нього зовнішність героя, і переграв він їх багато як у театрі, так і в кіно. І запам’ятався не лише такими яскравими персонажами, як Габріель у фільмі «Остання реліквія» або шекспірівський Ричард III, про якого гомоніла театральна громада всього Радянського Союзу, а й іншими різноплановими образами у фільмах «Кохана жінка механіка Гаврилова», «Цирк запалює вогні», «Інспектор карного розшуку», «Царське полювання», «Кармелюк», «Білий сніг Росії». Не забуває його нинішній кінематограф, і глядачі й досі зустрічаються з ним у серіалах «Каменська», «Марш Турецького», «Широка ріка», «Коли не вистачає кохання», «Маша Пирогова — народний юрист».

Нещодавно в місті відбувся  фестиваль дерев’яної скульптури. Місцеві митці та їхні  колеги з Харкова, Києва, Луганська, Кам’янця-Подільського, Сум творили казкових героїв-трудівників. За задумом організаторів заходу, творчу діяльність тематично спрямували на підвищення  значущості Праці і статусу Людини Праці.
— Різьбимо казкових героїв, бо прагнемо донести цю ідею передусім до наших дітей, — озвучив головну мету заходу його ініціатор та ідейний натхненник — талановитий запорізький скульптор Сергій Дишлевий.
Сам він на фестивалі  вирізьбив  цілком ужиткову і водночас символічну скульптуру — паркову лаву для відпочинку «Старий і золота рибка».