Нещодавно пізно ввечері подорожував по українських телеканалах в надії знайти щось цікаве. Чергове натискання на кнопку — і на екрані молодий кудлатий чоловік з трояндою в зубах підбирається до тітоньки, яка спить. За кілька секунд стало ясно — аби ще раз освідчитися у своєму шаленому коханні.

Тітонька набагато старша за нього, і я її впізнаю: це актриса, котра грає головну роль залізного полковника, керівника вигаданої Федеральної експертної служби в російському серіалі «Слід». Бачив кілька епізодів цієї професійно зробленої стандартної тележуйки. Як і в американському серіалі «Касл», жінка-керівниця-ас з двома помічниками розкриває в кожній серії кривавий злочин. 

Важко повірити, що стрункому, красивому, завжди привітному й усміхненому народному артистові України й Росії Олександрові Голобородьку 75 років. У нього зовнішність героя, і переграв він їх багато як у театрі, так і в кіно. І запам’ятався не лише такими яскравими персонажами, як Габріель у фільмі «Остання реліквія» або шекспірівський Ричард III, про якого гомоніла театральна громада всього Радянського Союзу, а й іншими різноплановими образами у фільмах «Кохана жінка механіка Гаврилова», «Цирк запалює вогні», «Інспектор карного розшуку», «Царське полювання», «Кармелюк», «Білий сніг Росії». Не забуває його нинішній кінематограф, і глядачі й досі зустрічаються з ним у серіалах «Каменська», «Марш Турецького», «Широка ріка», «Коли не вистачає кохання», «Маша Пирогова — народний юрист».

Нещодавно в місті відбувся  фестиваль дерев’яної скульптури. Місцеві митці та їхні  колеги з Харкова, Києва, Луганська, Кам’янця-Подільського, Сум творили казкових героїв-трудівників. За задумом організаторів заходу, творчу діяльність тематично спрямували на підвищення  значущості Праці і статусу Людини Праці.
— Різьбимо казкових героїв, бо прагнемо донести цю ідею передусім до наших дітей, — озвучив головну мету заходу його ініціатор та ідейний натхненник — талановитий запорізький скульптор Сергій Дишлевий.
Сам він на фестивалі  вирізьбив  цілком ужиткову і водночас символічну скульптуру — паркову лаву для відпочинку «Старий і золота рибка». 

 

Бачили б ви ці оченята — то зачаровані й зацікавлені, то палаючі й з бісиками та іскрами. Такої уваги дітей до слів дорослих мені не траплялося спостерігати давно. Та й дорослі слухали й дивилися із захопленням.

Це я про екскурсію «Незвичайний Київ». Є такі, влаштовують їх ентузіасти, хоч і не за так. Як пояснюють організатори, час і знання найкращих екскурсоводів (а інших тут не залучають) не можуть бути безплатними.

Тематика незвичайних екскурсій справді нетривіальна: закриті або напівзакриті музеї, чарівні київські дворики, малознані сліди непересічних особистостей, несподівані ракурси на знайомі об’єкти тощо.

Щемна мить: ви наближаєтесь до рідної хати, в якій давно не були. Кроки пришвидшуєте. Верба похилилась, ніби вклонилась, віта… Червоніє калина. Жовтогарячі квіти усміхаються в молодому саду. А біля входу людно-людно, бо зібралась велика сім’я. Люди різного віку прийшли в гості до минулих поколінь. І хоч усі вони з Кіровоградщини, частиною їхньої малої батьківщини стала для всіх одна-єдина хата у Національному музеї народної архітектури та побуту під Києвом. Сюди вони принесли біль втрат і надію та віру в майбутнє. Чому саме тут зібрались? 

Хто з нас не любить роздивлятися старі сімейні світлини, приємно дивуючись тому, якою красунею була молода бабуся, а отого, одягненого у стилі ретро, юнака довелося бачити вже сивим і з бородою. Але уявіть собі відчуття, коли сімейним альбомом слугує …виставкова зала в музеї за сотні тисяч кілометрів від дому. Просто вражаюче! 

  У кінноспортивному клубі «Буковинська Троя» відбувалися змагання: красиві вершники на граціозних конях буквально перелітали через бар’єри найвищої складності. А неподалік, заховані від сторонніх поглядів, на вкритій травами леваді повільно прогулювалися також нечуваної краси коні з малими вершниками в сідлі. Їх пильнували дорослі: діти різного віку не могли вправно триматися верхи, але очі їхні сяяли щастям. Вони раділи цій подорожі, бо зазвичай для пересування їм служить інвалідний візок…

У ході традиційного спілкування з користувачами соціальної мережі Фейсбук Прем’єр-міністр Микола Азаров відповів на кілька важливих запитань. Зокрема він заявив, що українцям не варто перейматися зростанням цін на ліки. За словами Миколи Азарова, питання цін на ліки та лікарські препарати постійно перебуває на контролі в уряді. Прем’єр нагадав, що вже понад рік реалізується експеримент з референтними цінами на препарати для гіпертоніків.
А нині МОЗ працює над розширенням переліку ліків, до яких застосовуватиметься аналогічний підхід. «Тому ніяких різких стрибків цін на ліки не буде. У нас є достатні запаси на осінньо-зимовий період, поставки здійснюються відповідно до угод. Я думаю, що ніяких аномалій в цьому сезоні не буде», — заявив глава уряду. 

Починаючи з 1960 року в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова щодня роблять майже неможливе: ремонтують найскладніші вади серця. Практично кожна операція унікальна, складна. Методики розробляються в науковій установі, а потім стають надбанням кардіохірургів усієї держави. Нагадаємо, нині практично в кожній області працюють кардіоцентри. І якщо в 1960 році в Україні було проведено 120 операцій на серці, то 2011 року — 21 000.  

Тернопільщину часто називають одним з найбільших у світі музеїв під відкритим небом. За цим визначенням — водоспади, каньйони, гори, печери,  неповторний рельєф, мальовничі краєвиди, замки-фортеці, християнські святині. Це водночас міцний підмурівок передовсім для зеленого (сільського) туризму. Проте є міцні гальма, які, послуговуючись медичною термінологією, роблять його розвиток радше рахітним, а не повнокровним.
Понад десять років тому в наш ужиток активно стало вриватися поняття «зелений (сільський) туризм». На Тернопіллі гостинно відчиняли двері перші садиби. Тішило, що господарі одразу відійшли від однотипності, шаблонності у підході до цієї справи.