Ті нечисленні туристи, які в рамках екскурсійного маршруту відвідують центральне міське кладовище, не приховують захоплення від побаченого. Поряд із церквою Святих апостолів Петра і Павла на гранітних постаментах здіймаються на кількаметрову висоту дві скульптури. Далеко не всі сумчани, не кажучи про обласний чи загальноукраїнський загал, знають історію їх створення і встановлення. А між іншим, обидві зараховано до пам’яток національного значення як різновид монументального мистецтва. 

Якщо в традиційних п’єсах рушниця стріляє у фіналі, то в «Загадкових варіаціях» — на початку. Нобелівський лауреат з літератури бабахає по журналісту з маленького північного містечка, якого сам запросив. «Я ідентифікую себе з двома чоловіками. Вони зовсім різні. Це втілення суперечностей в мені і в вас, — вважає Шмітт. — Сьогоднішній європейський інтелектуал дещо шизофренічний — живе оптимістично, а висловлює песимізм». В його інтелектуалах замішано жіноче і чоловіче, що спонукає лицемірство і відвагу бути самим собою в коханні. 

Нині 37 дітей чекають на операції з трансплантації кісткового мозку за кордоном. Коштує така операція від 150 тисяч євро і більше. Якщо вдасться знайти гроші, вони осядуть у клініках Німеччини, Ізраїлю, Білорусі та Росії. Ці кошти могли б залишитися в Україні — й операції та лікування обійшлися б набагато дешевше. І значно більше дітлахів отримали б вчасну і якісну допомогу. Якби…

Якби в Україні була сучасна дитяча лікарня. Але її — НЕМАЄ! 

Україна завжди славилася народними виробами. Вишивка і гончарство, килими і гобелени, різьблення по дереву і розпис по склу, вироби з металу, шкіри та бісеру. «Урядовий кур’єр» розпочинає цикл публікацій про українські народні промисли та носіїв традиційної художньої майстерності. Ми розповімо про найвідоміші родини майстрів, побуваємо у місцях найбільшого розповсюдження промислів, подивимося на сучасний стан виробництва.

Ми живемо в часи парадоксів: попри те, що більшість базових ідей сучасної трансплантології в різні часи з’явилися саме на теренах нашої держави, в незалежній Україні досі не створено нормальних умов для розвитку цієї галузі. В нас виконують лише близько сотні операцій на рік, а в черзі лише на органну трансплантацію перебувають майже 5 тисяч наших недужих співвітчизників. 

Днями колега розповів, як намагався довести на газетній сторінці, що ринок не може називатися «Образцовський», а має бути «Зразковим», «Взірцевим». Обурена власниця ринку зателефонувала в редакцію і заявила, що вивіску міняти не буде, бо так записано в документах. На жаль, психологія неповаги до державної мови — реалія сьогодення на Дніпропетровщині. Прикро, що так «історично складається» в краї, який називають колискою запорізького козацтва і який насправді є українськомовним — попри поширену думку про російськомовний регіон.

Саме на допомогу тим, хто не хоче паплюжити мову і небайдужий до її поширення, 2006 року вДніпропетровську було створено Центр історії та розвитку української мови. Про його діяльність розповідає директор, доцент кафедри української мови Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара Наталія Голікова. 

Це не просто квіткова експозиція, а інсталяція під незвичайний автосалон, де кожен район столиці представив «живі» та ще й неймовірно пахучі експонати. Щоправда, проїхатися на ексклюзивному транспорті не вийде, адже всі ці автівки вже від’їздили своє й тепер слугують такими собі квітниками. Замість того, щоб відправляти стареньке «залізо на колесах» на звалище, їм подарували друге, неймовірно яскраве, життя. Заодно флористи довели, що машини можуть бути екологічно чистими.

За основу експозиції дизайнери Київзеленбуду взяли каркаси справжніх машин і прикрасили їх живими квітами. На виставці представлено десяток експонатів, для створення кожного з яких використали маже 40 тисяч квітів. 

Спочатку вона йшла. Хитаючись, але йшла. Потім лізла рачки. А потім узагалі лягла — посеред вкритої ожеледицею трирядної дороги. Хлопчик років п’яти смикав її за руку і заходився плачем: «Мамо, вставай».

Водій, який виїхав з-за рогу, на щастя обох, був тверезий. І місцевий — він знав, що відразу за крутим поворотом — пішохідний перехід. А тому не летів на скаженій швидкості, як це робить більшість тих, хто користується цим шляхом для об’їзду забитих транспортом центральних вулиць.

А ще водій був порядною людиною і не залишив маму із сином замерзати у зимовому надвечір’ї. У мобільному, який валявся тут же, знайшов номер на букву «М» (муж). Отетерілий від новини «муж» назвав адресу і вже через десять хвилин зустрічав сина і заносив смертельно п’яну двадцятип’ятирічну дружину додому: «Це ж треба, раніше з нею подібного не траплялося». 

Кажуть, повнішої й різнобічнішої виставки про Леонардо да Вінчі, ніж ця, що вже об’їхала по світу понад 40 міст і нині гостює по 14 липня зі своїми понад 200 експонатами в НСК «Олімпійський» у Києві, ще не було. Агенція «Класик Івент» та нідерландська компанія «One-Go Events», за підтримки посольства Італії в Україні та Київської міськдержадміністрації, демонструють її в нас уперше. До України унікальна й надзвичайно цікава виставка «Геній да Вінчі» прибула з Новосибірська, але було б краще, якби, наприклад, з Китаю. Бо тоді б, гадаю, коментарі до експонатів видрукували б мовою нашої держави, а не російською: мовляв, зрозуміють і так… 

Синоптики прогнозують  спекотне літо. Отже, найкомфортніший відпочинок о цій порі — поблизу річки, озера, моря, в затінку лісових масивів. Україна, як відомо,  поєднує на своїй території всі природні можливості для оздоровлення.  Про це — в матеріалах наших кореспондентів.