Відпускні гостини з донькою в Єкатеринбурзі у рідного брата  означилися  космічною подією, що стала сенсаційною для всіх землян. Тож пропозиція уральського родича Володимира Степанова з’їздити до Чебаркуля виявилася не просто заманливою. Бо що таке якісь три сотні кілометрів для «лексуса», який на відкритій трасі нагадує земний болід?

За три години дісталися містечка Чебаркуль, названого на честь місцевого озера і розташованого майже за сотню кілометрів на захід від Челябінська. Саме слово тюркського походження і в перекладі означає «красиве картате озеро». Знайти дорогу до озера виявилося напрочуд просто. В’їхавши на центральну вулицю міста, загальмували біля юнака, що кудись поспішав з рюкзаком за плечима. Як виявилося, 11-класник місцевої школи Євген Караух запізнювався на шкільні заняття, однак охоче взявся пояснювати, як знайти найкоротшу дорогу до космічного місця. Зрештою підсумував: можна виїхати на околицю містечка і зачекати… кучера з конячкою, запряженою в сани. Той довезе за точною адресою. Та скільки платити за доставку — не знає. Однак, як запевнив, варто торгуватися. Бо візники різні, й кожен править стільки, скільки заманеться. 

Українським студентам у березні цього року підвищать стипендії,  повідомив на прес-конференції міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. Серед пріоритетів освітньої політики у 2013 році він назвав затвердження нових державних стандартів вищої освіти, запевнивши, що  2013 року правила вступу до вищих навчальних закладів залишаться такими ж, як і в попередньому році. 

Східний войовничий дух оповив Київський планетарій. Тут триває виставка «Самураї. Мистецтво війни», на якій «УК» уже побував і поспішає поділитися враженнями від побаченого й почутого. Тож запрошуємо до уявної екскурсії виставкою.
Із виставкової зали лунають слова японської мудрості, що звучать на тлі східної музики. І ось фактично на порозі відвідувачів зустрічають три манекени заввишки з людину: один самурай — верхи на коні, інші приготували до бою зброю. Історія свідчить, що спершу самураї були звичайними слугами. 

Луганщина долає стереотипи: здавалося б, промисловий, шахтарський край, але вчені стверджують, що саме на тутешніх пасіках — унікальний за складом ароматів та мікроелементів, які до нього входять, мед. А напрацювання місцевих учених у розвитку бджільництва привели до того, що Луганський національний аграрний університет увійшов до числа чотирьох вишів України, які стали майданчиками для проведення 43 Міжнародного конгресу бджолярів «Апімондії».

Секрет смаку луганського меду на прохання  «УК» розкрив голова Асоціації бджолярів області Олександр Папченко. За його словами, Донецький кряж здіймає землі так, що естафету цвітіння трави степу передають із низин і балок до позначки 365 метрів над рівнем моря. І за всім цим різнотрав’ям дбайливо доглядають бджоли української степової породи. Але Олександра Вікторовича як керівника єдиного в Україні Навчально-науково-виробничого центру бджільництва турбує нинішня навала в місцевих степах крилатих чужинців. Питання захисту української степової породи бджіл Олександр Папченко вже порушує перед пасічниками й керівництвом краю, а також збирається обговорити з колегами в ході престижної наукової конференції. 

Глибини Чорного моря почали цікавити вчених та істориків ще у ХIХ столітті. Саме тоді перша експедиція, яка працювала в  Феодосії 1894 року, відкрила для науки таємничий світ підводної археології. Подальші дослідження лише підтвердили його винятковість як джерела нових знань про давні епохи. Нині відомо, що в глибинах від людського ока приховано близько 2500 затонулих суден і 24 підводні античні міста і поселення. На думку українських науковців, на цьому список не завершено. Адже кожна нова експедиція відкриває десятки нових пам’яток. Щоб зберегти унікальні об’єкти і досконало їх вивчити, кілька місяців тому, за ініціативи Республіканського комітету Криму з культурної спадщини, створено Чорноморський центр підводних досліджень. 

У  січні цього року Державна телерадіокомпанія «Культура» презентувала стрічку режисера Ірини Правило «Мужицький ангел. Різдвяна історія» за мотивами оповідання Степана Васильченка — другу частину трилогії «Моє дитинство». Тим часом знімальна  група (оператор Д. Дємішев, художник-аніматор О. Потьомкіна, художник С. Вутянов, виконавці головних ролей Анатолій і Лілія Сулятицькі) разом з молодим постановником відсвяткувала Різдво в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, де показала завершений фільм тамтешнім жителям, власне, учасникам кінопроцесу.

Дмитра Піркла ми вже згадували у матеріалі про видатного державного діяча ХІХ — початку ХХ ст. Олександра Поля. Тоді йшлося про подаровану підприємцем Дніпропетровському національному історичному музею ім. Дмитра Яворницького цінну пам’ятку ХІХ століття — акцію Товариства криворізьких залізних руд, започаткованого Олександром  Полем. І ось зустрічаю підприємця в музеї з новим подарунком — облігаціями Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці і Російсько-Бельгійського металургійного товариства (нині це Єнакіївський металургійний комбінат) з автографами його засновників Федора Єнакієва і Дмитра Яловецького та акціями підприємств, заснованих бельгійцями в Костянтинівці (тепер це Донеччина) і в селі Петромар’ївка (Луганщина) тощо. В розмові з меценатом з’ясувалося, що його інтереси не обмежуються цінними паперами. А передача музеям раритетів, знайдених по всьому світу, — не разові акції, а  життєва позиція. 

Якщо вважати 8 Березня і 1 Травня міжнародними датами, то з двох суто більшовицьких свят календаря: 7 листопада і 23 лютого лише останнє виявилося напрочуд живучим. Навіть після офіційного скасування Дня Радянської армії його продовжували масово відзначати, що спонукало надати святу нового статусу — Дня захисника Вітчизни. Причому багато хто досі переконаний, що цю дату встановлено на ознаменування перших перемог над німецькими загарбниками під Псковом і Нарвою 1918 року. 

Підручник «Основи і фундаменти» у двох томах (автор В. П. Кожушко) Вчена рада Харківського національного автомобільно-дорожнього університету висунула на здобуття  Державної премії України в галузі науки і техніки 2013 року. Книжку видано у 2003-му (Харків, ХНАДУ). Це робота, виконана згідно з навчальними програмами, передбаченими для спеціальностей «Автомобільні дороги та аеродроми» та «Мости і транспортні тунелі», але вона може бути корисною і фахівцям інших будівельних спеціальностей, які вивчають питання проектування і будівництва фундаментів під різні споруди. Книжка вийшла державною мовою, це перший і єдиний підручник такого типу в країні, адже його написано на підставі чинних нормативних документів, а також на основі останніх досягнень світової науки і техніки у галузі фундаментобудування.

У суспільстві, де традиції земської медицини були настільки шанованими і міцними, що викорінювати їх довелося до середини минулого століття, щеплення сімейною медициною мало б виглядати як щось природне і органічне. Втім, нині навколо цього явища у вітчизняній сфері охорони здоров’я триває стільки суперечок, що виникають сумніви: можливо, йдемо не тим шляхом?

Чому сімейний лікар став ключовою фігурою збереження здоров’я населення у світі і без проблем вписується у різні медичні моделі, тоді як в Україні він тяжко пробиває собі дорогу до визнання? З цими запитаннями ми звернулися до головного позаштатного спеціаліста МОЗ за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина» Лариси Матюхи.