Хіба ж раз українці скидалися на тубільців, забуваючи про найцінніші власні скарби заради усіляких блискучих брязкалець і люстерок та комічних модних придибенцій? Варто лише згадати, як уся нація, маючи за собою високу цивілізацію вжитку натуральних тканин, парилася й пітніла спочатку в нейлонових білих і кольорових сорочках, а потім і в барвистих одяганках суцільно із кримплену… Як різали на ганчірки сорочки й рушники з найтоншими й найбагатшими узорами і мили ними посуд та витирали пилюку… Як викидали на сміття розмальовані скрині, різьблені старовинні комоди, шафи з дуба чи інших цінних порід, щоб на їхнє місце поставити меблі з полакованої пресованої тирси й дуже ними пишатися… 

Здається, Юрій Буряк виробив власні методи аналізу історичних травм сучасної свідомості, травм душевних, які він не соромиться пойменовувати. Тому його поезії у книжках «Коло навколо» (2011) та «Амальгама» (2012) повні несподіванок у своїй відвертості, і є, за висловлюванням Алена Бадью, процедурою істини.
Цей аналіз відбувається на молекулярному, смисловому й емоційному рівнях. Кожен його твір — немов фрагмент якогось одного, монументального, тому там так багато посилань на різноманітні джерела: від політичних до фольклорних, від історичних до філософських...

На присвяченій йому сторінці української Вікіпедії стверджують, що громадянин Словаччини і майбутній Герой Радянського Союзу створив у словацьких військах, відправлених на окуповані гітлерівцями території України і Білорусі, «групу заколотників-сталіністів», а в «травні 1943 року зрадив присягу й утік на бік радянських партизан». Зважаючи на це, йдеться про малоприємну особистість. Однак на Житомирщині народна пам’ять донині зберігає вдячність як до «окупантів»-словаків, так і до капітана Рєпкіна, під іменем якого боровся з гітлерівцями Ян Налепка. 

Колишня тернополянка, а нині канадка Світлана Комінко нині викладає у бізнес-школі Технологічного інституту провінції Британська Колумбія, а також координує міжнародні програми. Більше того, створила  громадську організацію Open World Learning, переклад абревіатури якої українською означає «сова». Отже, як допомагає її освітній некомерційний проект прокладати, у тому числі й нашим співвітчизникам, шлях до мудрості, знань — у розмові з пані Світланою. 

Все його життя було пов’язане з Україною. Тут він народився, став професійним революціонером, захищав свої переконання в період революційних подій 1917 року і громадянської війни. Майже 20 років беззмінно перебував на посаді Голови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК), багато зробив для розвитку економіки і культури України. 

Чому в країні після вакцин, котрі повинні були пройти всі необхідні для реєстрації клінічні випробування, помирають діти? Чи можуть батьки бути абсолютно впевненими, що з їхньою дитиною після проведеного щеплення нічого не трапиться? Країна вкотре опинилася в епіцентрі скандалу, пов’язаного зі щепленнями, – після того як було заборонено вільний обіг препаратів, які Міністерство охорони здоров’я закупило у вітчизняного підприємства «Фармстандарт-Біолік», а ЗМІ опублікували депутатський запит Андрія Сенченка про те, скільки дітей отримали від них серйозні ускладнення і в скількох випадках вони призвели до смерті. Ми спробували розібратися, чим закінчилася перевірка, чому в дитячих закладах не було припинено вакцинацію та які препарати нині для неї використовують.  

Торік акапельна формація «Піккардійська терція» відсвяткувала 20-річчя.

Співаючу львівську шестірку не має потреби представляти шанувальникам вокального мистецтва:  «Піккардійська терція» популярна давно. Коли інші ховаються за децибелами гучної музики, вони роблять усе навпаки — співають без музичного супроводу свої улюблені «Старенький трамвай», «Капелюх», «Пустельник», «Спитай», «Мелодію пізньої осені», «Ти на землі людина»  і п’ять сотень інших пісень. Хоч розуміють: співати так, як інші,  звісно, було б легше, а без інструментів  кожен огріх на виду. Але вони свідомо вибрали акапельний спів і нічого не збираються змінювати. Лише шліфувати та вдосконалювати майстерність. 

Чим кінопрем’єра відрізняється від національної? Відповідь украй проста: національною є та, на виробництво якої було витрачено кошти держбюджету, тобто кревні пересічних громадян, сплачені як податки. Іншими словами, сучасні глядачі самі фінансують фільми, про існування яких навіть не здогадуються, позаяк до кінотеатрів нові кінотвори здебільшого, ніде правди діти, не доходять.  
Так, наприкінці минулого року в столичній «Кінопанорамі» студія «Inspiration Films» репрезентувала повнометражний документальний фільм режисера Олександра Балагури «Час життя об’єкта в кадрі». Творча група проанонсувала свій продукт як фільм про незнятий фільм і як національну прем’єру.

Згідно з міжнародними стандартами, ненадання адекватного знеболювання вважається серйозним порушенням прав людини. Але в Україні сотні тисяч хворих жорстоко страждають через його брак. Тож цій темі присвятили увагу учасники першого національного конгресу з медичної безпеки, в роботі якого взяли участь представники 9 країн. У виступах зазначалося, що в Україні потрібно зняти заборону на використання опіоїдних анальгетиків.

Зимі абсолютно справедливо можна присвоїти титул «Найнебезпечніша пора року». Бо коли ще українці так активно звертаються по допомогу до лікарів із забиттями, переломами, переохолодженнями, застудами? І коли над головою поступово почала вичерпуватися проблема бурульок, нависла нова — грип і ГРВІ.
Попри те, що рівень захворюваності населення в межах норми, лікарі вважають, що епідемію варто очікувати з початком лютого. Крім того, зазначають, що цього року циркулюватиме знайомий пандемічний, котрого варто не так боятися, як двох нових: «Вікторію» і «Вісконсін». Про катастрофічність наслідків грипу «Вікторія» яскраво свідчить ситуація у США.