— Я  радий сповістити, що в цьому залі присутній наш видатний земляк Євген Федорович Станкович, — сказав у переповненому залі голова Закарпатського осередку Національної спілки композиторів  Віктор Теличко. — Особливістю цього концерту є те, що всі твори славетного композитора звучать у виконанні закарпатських музикантів. Кольори саме цієї землі Євген Федорович увібрав з дитинства, її мелодику використовує в творчості дотепер.

Своєрідним зізнанням земляків у любові до Євгена Станковича, якому у вересні виповнилося  сімдесят, розпочався заключний концерт XII фестивалю «Музичне сузір’я Закарпаття» в Ужгороді.

 Четвертий він — у ранзі міжнародного. А загалом заснований ще 1962 року, тож нині святкує півстолітній ювілей, який збігся цього року ще з двома рідними для нього датами: 170-річчям з дня народження корифея української класичної музики Миколи Віталійовича Лисенка та 100-річчям від дня смерті цього визначного композитора.

У столичному Будинку кіно про  творчість українського кінооператора і кінорежисера Олексія Мішуріна згадували, зокрема, актриси Лідія Чащина й Раїса Недашківська, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач, кінознавець Валентина Слободян,  а також дочка Марія Левишоріна, знана як драматург Марія Ладо (вистава за її п’єсою «Дуже проста історія» йде як на сцені столичного Молодого театру, так і  багатьох російських і зарубіжних театрів. — Л. Б.). 

«Так, якось ми знайшли туго набиту листами сумку…» Саме з цього епізоду в романі Веніаміна Каверіна «Два капітани» розпочинається перше знайомство ще малого Сані Григор’єва з полярною експедицією капітана Івана Татаринова, сліди якої він потім наполегливо шукав у юному та зрілому віці. Як відомо, одним із прототипів полярника став уродженець рибальського хутора Крива Коса (нині селище Сєдове в Донецькій області) Георгій Сєдов. Життєвим шляхом свого земляка Віктор Бесчастний почав цікавитися ще змалку, а згодом усіх зібраних матеріалів вистачило на кілька науково-популярних книжок про першопрохідця полярних широт. 

На 90-й день народження, 12 листопада, Київському національному музею російського мистецтва присвятили вітальні слова глави держав. Президент України Віктор Янукович зазначив, що він — «один із найвідоміших мистецьких осередків — став авторитетним культурно-науковим центром, де зберігаються не тільки унікальні твори, а й звичаї та традиції, закладені родинами відомих українських меценатів і колекціонерів». Президент Росії Володимир Путін наголосив: «Знайомство з його постійною експозицією, численними виставками дає прекрасну можливість згадати про духовну спорідненість, яка нас об’єднує».

Директор музею Юрій Вакуленко зауважив, що цей заклад у київському будинку, який «був родинним, а потім став музейним», «залишається могутнім непохитним островом духовної культури і нині, у досить складний час». 

Уперше фестиваль козацької пісні «Байда» провели 2001 року в Тернополі. Нагадаю, що Байдою козаки називали Дмитра Вишневецького — засновника Запорозької Січі, уродженця містечка Вишнівець, що нині у Збаразькому районі на Тернопіллі. Загалом Тернопільщина виколихала і Северина Наливайка, й Нестора Морозенка. До речі, хоробрий воїн, освічений дипломат та організатор повстанських загонів на Поділлі 1648 року полковник Морозенко і смерть прийняв на своїй рідній землі — під містом Збараж. Безстрашного Максима Кривоноса пам’ятають мури замків у Кременці та Збаражі, а легендарного гетьмана Михайла Дорошенка — Підгаєччина. Навіть  ці кілька історичних фактів засвідчують, що фестиваль «Байда» має відбуватися не деінде, а саме на Тернопіллі. Цікаво, що ареною його проведення ставав не лише обласний центр, а й Вишнівець, Збараж, Зборів. 

Психологи запевняють, що лише 85 відсотків людей займаються справою, до якої  вони  прагнули. Щодо цього в нейрохірурга світового рівня Віктора Щеглова завидна доля. Хоч про якісь послуги з її боку говорити не варто. Адже він ніколи не плив за течією, а радше сам диктував вітру, в який бік хоче повернути життєві вітрила. «Найголовніше в житті — це робота. Вона приносить щастя»,  — за це зізнання лікарю від Бога дуже вдячні пацієнти. А ім’я їм — легіон. Можливо, й тому, попри всі перепони недоброзичливців, йому  вдавалося підкоряти одну за одною професійні вершини, бо дорога до них встелена їхніми молитвами. Загалом 10 тисяч внутрішньосудинних операцій провів Віктор Щеглов на головному та спинному мозку. «Ендоваскулярні втручання — цілеспрямовані, атравматичні, високоефективні, прицільні, тобто найбільш фізіологічні — в цьому проявляється турбота про хворого», — пояснює хірург. Нині у світі працює 75 ендоваскулярних клінік, і чимало учнів доктора  Щеглова очолюють їх. Та найбільше батькове серце тішить те, що син Дмитро став спадкоємцем його  справи, досконало оволодівши усіма тонкощами професії. 

Цього року на виставці «Український сувенір» майже вісімдесят талановитих майстрів, творчих майстерень, сувенірних компаній представили свою продукцію.

Серед учасників була і майстриня з Херсонщини Ольга Жукова, яка представила широкий вибір ляльок-мотанок. З давніх-давен вважається, що лялька-мотанка допомагає боротися з негативом і створює позитивну атмосферу. Зілля, яке використовують для її виготовлення, зцілює не тільки фізично, а й духовно. 

Що може бути спільного між мультфільмом «Снігова Королева» і комедійним бойовиком (самі творці визначають його як жорстку комедію)  «Соловей-розбійник»? Тільки талант Івана Охлобистіна, який органічно вписався в такі різні жанри.  Відомий актор представив у Києві одразу дві кінопрем’єри року, що минає, за своєю участю. Про тонкощі роботи над своїми персонажами актор розказав «УК». 

Актори — люд мандрівний. Тому назвати маленький і затишний Молодіжний театр, що причаївся у затінку старих дерев у центрі Чернігова, провінційним якось неправильно. Адже його трупа з успіхом гастролювала на  різних сценах. Та й у себе на традиційному щорічному фестивалі «Грудневі театральні вечори» за останні чверть століття яких тільки уславлених митців не приймала!  Директор—художній керівник театру заслужений діяч мистецтв України Геннадій Касьянов із задоволенням перераховує зіркові імена та театри, яких гостинно і щиро вітали чернігівські глядачі. То яка це провінційна сцена?! Тим більше, що на неї щодня виходять служителі Мельпомени, котрі знані і на міжнародному рівні. Зокрема, нещодавно лауреатом Міжнародної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» став улюбленець публіки Олексій Биш. Це у певному сенсі чернігівський П’єр Рішар — високий, худорлявий, магнетичний, чий і комізм, і драматизм — на зламі душі. Стало цікаво: а який він не в образі, а в житті?