Легенда сучасного музичного мистецтва скрипаль світової слави наш краянин Олег Криса, який  понад два десятки літ живе і працює у США, цього року відзначив дві поважні  дати: 70-річчя із дня народження та півстоліття концертної діяльності. Його називають явищем у сучасному музичному мистецтві: він збирав і  збирає  найпрестижніші концертні зали Америки, Європи й Азії. З низкою ювілейних концертів маестро завітав до рідного Львова, звідки розпочав сходження на музичний Олімп. У місті, де до краянина особливе шанування, ювіляр приймав привітання рідних, друзів та колег.  

Молодим властивий постійний пошук, а людям творчим — і поготів. Ще майже півроку тому Тернопіль оглядав виставку мистецької формації «Сновиди». Тепер учасники цієї незалежної арт-групи твердять, що прокинулися від сну і стали «Ясновидами». А це треба розуміти так: художники змінили не лише назву свого об’єднання, а й творчий напрямок, бачення світу й дійсності, пріоритети. Протягом місяця в обласному краєзнавчому музеї кожен охочий безкоштовно міг переглянути їхню нову експозицію «Шлях до серця».   

Торік в Україні виконано 112 трансплантацій нирки, 14 — печінки і одну — серця. Водночас щороку пересадки нирки потребують понад 2000 осіб, печінки — близько 1000, серця — 500—700.
У багатьох країнах світу цю проблему розв’язують завдяки трупному донорству, коли потенційним донором стає людина, що перенесла травму, несумісну з життям. В Австрії, приміром, вилучення органів можна проводити, незалежно від згоди родичів померлої людини. У США кожен, хто не проти, аби його органи використали як донорські, дає відповідну згоду, що зазначена на водійських  правах, — саме ті, хто гинуть в автокатастрофах, найчастіше стають донорами. 

«Достатньо успішними і такими, що відповідають не лише інтересам провінції Гуандун і Національної академії наук України, а й Китаю та України в цілому» назвав президент НАНУ академік Борис Патон перші досягнення створеного в 2011 році Китайсько-українського інституту зварювання ім. Є.О.Патона  на вересневій зустрічі в Києві з губернатором Чжоу Сяоданем, керівником делегації з найбагатолюднішої в Китаї провінції Гуандун, яка на першому місці в країні і за обсягом промислового виробництва.
Про завдання і перспективи цього китайсько-українського закладу «УК» розповідає  його співдиректор, доктор технічних наук Володимир КОРЖИК. 

Перед ювілейним концертом художній керівник Раду Поклітару не захотів ділитися проблемами функціонування театру, він налаштовував журналістів на «художню подію для дорослих глядачів». Зрозуміло, моїх колег непокоїла й доля помешкання, яке стало рідним для 374 працівників театру. З’ясувалося, можна не турбуватися лише про наступні три роки: саме на такий термін продовжено оренду приміщення на Контрактовій площі.  Його, завдяки втручанню громадськості, вдалося відстояти від «наїздів» комерсантів, які поклали око на  історичну будівлю. Керівники трупи повідомили, що через фінансові труднощі прем’єр до Нового року не буде. Водночас колектив готується до втілення у травні синтетичного проекту за участю хору, вокалістів та балету. Заплановано виступи театру в Естонії та Японії. Але, як сказав Р. Поклітару: «Наша фішка — це творчі поїздки містами України».

Потримати в руках унікальні книги, яким понад п’ять століть, вдається далеко не кожному. Щоб отримати доступ до оригіналів видань, потрібен спеціальний дозвіл. Адже ці книги — музейні експонати.

— Згідно з нашими правилами, книги, надруковані до 1800 року, а також особливо цінні видання XIX століття ми видаємо лише за листом з організації або навчального закладу, де вказують тему і мету роботи науковця, — розповідає завідувач відділу стародрукованих та рідкісних книг Національної історичної бібліотеки Ніна Хівренко. Але, за словами фахівців, інтерес до історичної літератури існує не тільки серед науковців.

Його голос завжди можна впізнати за особливим тембром. Тож недаремно в 1999 і 2000 роках на Міжнародному фестивалі «Світ музики» в Італії співак став володарем Гран-прі й диплома «За голос унікальної краси». У репертуарі Олександра Василенка — понад 1000 творів. Це арії з опер та оперет, романси, джазові композиції. І, звичайно, українські пісні. Нинішній рік ювілейний для артиста: відзначив 60-річчя і  35-річчя своєї творчої праці. 

Львівська опера, на сцені якої понад століття тому дебютувала наша славетна Соломія Крушельницька і з якої розпочалося її тріумфальне сходження до вершин світового оперного мистецтва, дочекалася фестивалю. Він не лише надійно прописався у Львові, місті з давніми культурно-мистецькими традиціями, а й зміг утриматися на плаву навіть у найскладніші кризові періоди. Окрім фестивалю, Львівська опера проводить конкурс оперних співаків, і львів’яни сподіваються, що в його біографії теж не буде перерв. 

— Я  радий сповістити, що в цьому залі присутній наш видатний земляк Євген Федорович Станкович, — сказав у переповненому залі голова Закарпатського осередку Національної спілки композиторів  Віктор Теличко. — Особливістю цього концерту є те, що всі твори славетного композитора звучать у виконанні закарпатських музикантів. Кольори саме цієї землі Євген Федорович увібрав з дитинства, її мелодику використовує в творчості дотепер.

Своєрідним зізнанням земляків у любові до Євгена Станковича, якому у вересні виповнилося  сімдесят, розпочався заключний концерт XII фестивалю «Музичне сузір’я Закарпаття» в Ужгороді.

 Четвертий він — у ранзі міжнародного. А загалом заснований ще 1962 року, тож нині святкує півстолітній ювілей, який збігся цього року ще з двома рідними для нього датами: 170-річчям з дня народження корифея української класичної музики Миколи Віталійовича Лисенка та 100-річчям від дня смерті цього визначного композитора.