На конкурс до Черкас завітали театри ляльок зі Львова, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Донецька, Кіровограда, Запоріжжя, Хмельницького та Рівного. Це вже друга зустріч такого рівня в Черкасах, коло учасників якої зросло вдвічі. Приїхало багато заслужених майстрів, за плечима яких чималий досвід роботи з дітьми та дорослими. Вони й поділилися з колегами своїми досягненнями, досвідом активізації творчої самовіддачі обмінялися актори, режисери, сценографи. Йшлося як про репертуар театрів, акторську майстерність, так і про більш приземлені речі — тісні приміщення, які в більшості для театральних вистав не пристосовані, не мають належної акустики та світлового обладнання, про низькі заробітки  творців вистав.  

Колись у невеличкому польському містечку біля маленького дерев’яного костелу на старій дошці, потемнілій від дощів і снігів, прочитав вирізьблені слова: «Й у найменшій калюжці віддзеркалюється небо...»
Не кожному дано відчувати зв’язок між локальним, одиничним, буденним із  безкрайнім світом людського буття. А для когось цей зв’язок — гостра і постійна реальність розуму й серця. Серед таких — і народний художник України Юрій Зорко. У його роботах кольорова палітра, композиції не тільки  втягують глядача у свій простір, а й змушують прозріти, зазирнути в неосяжність того простору. 

Для тих, хто хоче потренуватися у складанні тестів незалежного зовнішнього оці- нювання, в березні наступного року проведуть пробне ЗНО. Реєстрація на генеральну репетицію вже розпочалася і триватиме до кінця цього місяця.  Оформляти заявку на пробне ЗНО абітурієнтам потрібно особисто.
Пробне тестування проводитимуть з усіх предметів незалежного оцінювання, до переліку яких, до речі, наступного року додадуть світову літературу. Таким чином, згідно з наказом МОНмолодьспорту, 2013 року зовнішнє незалежне оцінювання  проводитимуть із таких  предметів: української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови, світової літератури та однієї з іноземних мов — англійської, німецької, французької чи іспанської. 

У «Мистецькому Арсеналі» проходить VII форум сучасного мистецтва ART KYIV contemporary, в якому беруть участь 20 галерей із України, Італії, Франції, Росії, Німеччини, Австрії, а також представлені спеціальні проекти. Наприклад, виставка робіт відомого у світі майстра оптичних ілюзій Віктора Вазарелі — засновника мистецького напряму оп-арт (оптичного мистецтва), яке вплинуло навіть на дизайн і архітектуру. Це — французький митець угорського походження, тому в рамках Угорської платформи проект «Творчий доробок та міф Віктора Вазарелі» на відкритті арт-форуму особисто представляв Надзвичайний та Повноважний Посол Угорщини в Україні Михаль Баєр. 

В історії літератури трапляються випадки, коли той чи той митець стає відомим завдяки одному-двом створеним шедеврам. Тобто свій остаточний вердикт виносить час: або ж пускає за вітром численні опуси, або прискіпливо пересіює їх, залишаючи найцінніше і найпотрібніше.
Михайло Петренко — виняток із винятків. За свої 45 років написав зовсім мало, а до нащадків дійшло ще менше. Якщо точніше, 19 поезій, надрукованих здебільшого в період з 1841 по 1848 рік. З-поміж них — два справжніх пісенних шедеври, що вважаються народними і чарують дедалі нові покоління слухачів не тільки в Україні, а й далеко за її межами: «Дивлюсь я на небо» та «Взяв би я бандуру». 

Один із найпопулярніших польських письменників, який проживає в Німеччині, автор відомого роману «Самотність у мережі» Януш Вишневський приїздив до Харкова на один із книжкових фестивалів. У  видавництві «Азбука» вийшло майже 600 тисяч екземплярів його творів, і всі вони розійшлися, як гарячі пиріжки. Серед прихильників його таланту — люди різного віку, та чимало молоді. Письменник охоче спілкувався з ними, роздавав автографи й презентував українськомовні версії своїх найпопулярніших творів. 
Нині в доробку Януша Вишневського — 16 художніх книжок. Це вагомо для людини, яка присвятила своє життя науці і ніколи не збиралася заробляти на хліб письменництвом. Що змусило взятися за перо вченого-хіміка та про власну творчу кухню Януш Вишневський розповів у цьому інтерв’ю.

Ювілейний 80-й сезон Сумський обласний театр драми та музичної комедії імені М. Щепкіна розпочав у капітально відремонтованому приміщенні в статусі академічного прем’єрною виставою за п’єсою Михайла Старицького «По-модньому». Такої зливи приємних новин у театральних Сумах ще не було. Однак до багатогранного оновлення на всіх напрямках творча трупа йшла наполегливо впродовж багатьох років. Про це «УК» розповідає директор театру Микола ЮДІН.  

Уперше «Homo ludens» (людина, що грає) відбувався відразу на п’яти сценічних майданчиках: Миколаївського російського драматичного театру, театру ляльок та трьох університетських. А організатором звично виступив Миколаївський академічний художній російський драматичний театр і його художній керівник Микола Кравченко.
Свої вистави презентували театральні колективи з України, Росії, Польщі, Білорусі, Молдови та Придністров’я.
Головою журі основної та експериментальної сцени став заслужений діяч мистецтв України, проректор Інституту екранних мистецтв ім. І. Миколайчука Василь Неволов, а головою журі малої сцени була Габріела Лунгу, заслужена артистка Молдови, художній директор театру «Гугуце» (м. Кишинів). 

Річ у тому, що від десятків тисяч туристів, які влітку приїжджають у Шацький національний природний парк, та тисяч автомобілів, що гарцюють його дорогами, місцевим екосистемам теж треба відпочити. Адже не секрет: така навала людей, серед яких, на жаль, і чимало екологічно неграмотних та недисциплінованих, аж ніяк не сприяє чистоті місцевих водойм, спокою тутешнього тваринного світу, зростанню рослинності у зонах інтенсивного відпочинку та на берегах водойм.
Цю місцевість, як і більшість наших річок, лісів та ставків, не обходить кара небесна початку третього тисячоліття — тара з різних пластмас. 

Знімати фільми про історичних особистостей — справа складна і невдячна. Зайве пояснювати, що абсолютна вірність біографічним даним обертається художніми втратами, а бажання підкреслити лише позитивні риси характеру перетворює героя на нікому не цікавий і далекий від достовірності ходульно-плакатний образ. У цій площині головний персонаж нового російського телесеріалу «Чкалов» — напрочуд жива й колоритна особистість. От лише, на жаль, екранний герой запам’ятовується кричущою недисциплінованістю, схильністю до п’янок і застіль, байдужістю до дружини і дітей, періодичним рукоприкладством — від змальованої з билинним розмахом бійки курсантів на базарі в Серпухові до фізичного виховання винахідника-самоучки Гроховського вже зрілим льотчиком-командиром.