Уже втретє провели Тернопільські дні моди. Засновником та організатором мистецького дійства стала завідувачка відділення дизайну Тернопільського коледжу ім. В. Чорновола Марія Гудима. Перше таке видовище присвятили студентським колекціям. Нині студенти, викладачі і випускники коледжу теж представили палітру власних фешн-розробок і зачісок спільно з дизайнерами Києва, Львова, Івано-Франківська і, звісно ж, Тернополя. 

На які наші слова і вчинки вказують їхні стрілки?  Спитаймо себе сьогодні: коли вже п’ятнадцятий рік поспіль відзначається  у державі День української писемності та мови саме 9 листопада, разом із  вшануванням пам’яті преподобного Нестора-Літописця. І як не згадати при цьому чоловіка, котрий залишив по собі не лише такі книги, як «Мова — народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу» і «Словник мовних покручів».  

Прогулюючись якось восени територією дитячого парку «Казка», що в Сумах, випадково зустрівся з Олексієм Петровичем. Він бадьоро крокував  алеєю, несучи в руках об’ємний целофановий пакет… із водою. Не чекаючи запитання, одразу ж пояснив, що був на міському базарі, купив там два кілограми мальків карасів та коропа і оце несе до місцевої водойми, аби випустити їх. Додав, що робить це не вперше: дуже хочеться ветеранові — палкому прихильнику риболовлі, аби в центрі міста водойма жила повноцінним природним життям, а ті, хто захоче, могли з вудкою посидіти на березі.  

Культурною подією світового масштабу називають у театрі першу прем’єру нового, 39-го, сезону. Адже аналогів дійству «Ісус» на основі музики голлівудського композитора Джона Дебні, яку він створив до знаменитого фільму Мела Гібсона «Страсті Христові», немає. Дніпропетровський академічний театр опери та балету першим ризикнув переповісти історію за євангельськими мотивами за участі одночасно оркестру, балету, хору і оперних солістів. Крім того, автор ідеї й постановник вистави хореограф Олег Ніколаєв переконав Дебні, якого називають композитором-мільйонером (бо продає свою музику недешево), щоб він дозволив безплатно використати його музику у дніпропетровському театрі. Як вдалося створити такий прецедент?  

Село Горінчово на Закарпатті своєю назвою вказує на те, що в минулому воно горіло, до того ж, як стверджують селяни, не раз. Сусіди з інших сіл звуть місцевих попалениками. Горінчівці найбільше уславилися народними оповідачами: «Казки Верховини», видані 1960 року — унікальне видання, бо вміщує десятки творів цього жанру різних авторів. Після тієї книжки казки горінчівців виходили друком ще в шістьох збірниках.
Після того, як останній найвідоміший казкар Юрій Митрович відійшов у інший світ, славу про Горінчово поширює по області міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Був створений 35 років тому, і з першого дня на ньому працює 63-річний Іван Кавка. 

На конкурс до Черкас завітали театри ляльок зі Львова, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Донецька, Кіровограда, Запоріжжя, Хмельницького та Рівного. Це вже друга зустріч такого рівня в Черкасах, коло учасників якої зросло вдвічі. Приїхало багато заслужених майстрів, за плечима яких чималий досвід роботи з дітьми та дорослими. Вони й поділилися з колегами своїми досягненнями, досвідом активізації творчої самовіддачі обмінялися актори, режисери, сценографи. Йшлося як про репертуар театрів, акторську майстерність, так і про більш приземлені речі — тісні приміщення, які в більшості для театральних вистав не пристосовані, не мають належної акустики та світлового обладнання, про низькі заробітки  творців вистав.  

Колись у невеличкому польському містечку біля маленького дерев’яного костелу на старій дошці, потемнілій від дощів і снігів, прочитав вирізьблені слова: «Й у найменшій калюжці віддзеркалюється небо...»
Не кожному дано відчувати зв’язок між локальним, одиничним, буденним із  безкрайнім світом людського буття. А для когось цей зв’язок — гостра і постійна реальність розуму й серця. Серед таких — і народний художник України Юрій Зорко. У його роботах кольорова палітра, композиції не тільки  втягують глядача у свій простір, а й змушують прозріти, зазирнути в неосяжність того простору. 

Для тих, хто хоче потренуватися у складанні тестів незалежного зовнішнього оці- нювання, в березні наступного року проведуть пробне ЗНО. Реєстрація на генеральну репетицію вже розпочалася і триватиме до кінця цього місяця.  Оформляти заявку на пробне ЗНО абітурієнтам потрібно особисто.
Пробне тестування проводитимуть з усіх предметів незалежного оцінювання, до переліку яких, до речі, наступного року додадуть світову літературу. Таким чином, згідно з наказом МОНмолодьспорту, 2013 року зовнішнє незалежне оцінювання  проводитимуть із таких  предметів: української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови, світової літератури та однієї з іноземних мов — англійської, німецької, французької чи іспанської. 

У «Мистецькому Арсеналі» проходить VII форум сучасного мистецтва ART KYIV contemporary, в якому беруть участь 20 галерей із України, Італії, Франції, Росії, Німеччини, Австрії, а також представлені спеціальні проекти. Наприклад, виставка робіт відомого у світі майстра оптичних ілюзій Віктора Вазарелі — засновника мистецького напряму оп-арт (оптичного мистецтва), яке вплинуло навіть на дизайн і архітектуру. Це — французький митець угорського походження, тому в рамках Угорської платформи проект «Творчий доробок та міф Віктора Вазарелі» на відкритті арт-форуму особисто представляв Надзвичайний та Повноважний Посол Угорщини в Україні Михаль Баєр. 

В історії літератури трапляються випадки, коли той чи той митець стає відомим завдяки одному-двом створеним шедеврам. Тобто свій остаточний вердикт виносить час: або ж пускає за вітром численні опуси, або прискіпливо пересіює їх, залишаючи найцінніше і найпотрібніше.
Михайло Петренко — виняток із винятків. За свої 45 років написав зовсім мало, а до нащадків дійшло ще менше. Якщо точніше, 19 поезій, надрукованих здебільшого в період з 1841 по 1848 рік. З-поміж них — два справжніх пісенних шедеври, що вважаються народними і чарують дедалі нові покоління слухачів не тільки в Україні, а й далеко за її межами: «Дивлюсь я на небо» та «Взяв би я бандуру».