У  планах телеканалу «1+1» — ступити у 2013 рік зі співами, розпочавши 8 січня показ нового сезону проекту «Голос країни. Нова історія». Знову четверо суддів — Олександр Пономарьов, Олег Скрипка, Валерія, Діана Арбеніна — обиратимуть вокальне майбутнє України. А поки що «1+1» дає дорогу юним українським виконавцям від 6 до 14 років в шоу «Голос. Діти» — адаптованому варіанті голландського проекту «The Voice Kids». Певна річ, що не всі учасники дорослого «Голосу» змогли досягнути блискавичної співацької кар’єри, однак той факт, що подібні шоу приносять зазвичай маловідомим або невідомим особам популярність (нехай навіть тимчасову), є безсумнівним.  

Робоча поїздка легенди світового хокею Владислава Третьяка до Сум була розрахована на кілька годин і розписана по хвилинах. Коли ж гість дізнався, що з ним хоче зустрітися кореспондент «УК», запропонував разом поїхати до міста Глухова, звідки родом його тато Олександр Дмитрович. Ось так дорогою, а також у місті вдалося поспілкуватися зі спортсменом, ім’я якого відоме на всіх континентах.

У цьому році органи державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області зареєстрували такі імена новонароджених: Анджело де Лука, Грант, Далер, Одіссей, Кенан, Береза, Вірсавія, Деулет, Златослава, Фіалка. А позаяк для них традиційні дідівські і прадідівські прізвища недоречні (як вам комбінація Вірсавія Сіробаба чи Одіссей Вовченко?), донеччани мерщій підбирають до імен більш підходящі варіанти хвамілій. Тож хіба це не зайвий доказ того, що одна з найкращих п’єс Миколи Куліша, головному герою якої муляло українське прізвище, нині актуальна для Донецька?  

Наступного року організатори зовнішнього незалежного тестування не планують особливо оновлювати систему ЗНО. За словами директора Українського центру оцінювання якості освіти Ірини Зайцевої, зміни стосуватимуться лише змістової частини тестів, зокрема скорочено кількість завдань із історії України, всесвітньої історії та фізики. Крім того, якщо цього року при складанні ЗНО мовами нацменшин абітурієнтові видавали два зошити — українською та, приміром, польською чи румунською мовою, то наступного року учасник тестування отримає лише один зошит — тією мовою нацменшин, яку він обрав.  

Чи можна правильно виховати дитину в сім’ї, де немає злагоди? Це запитання постійно виникало, коли слухав на прес-конференції виступи представників Ради козацьких отаманів України. Йшлося про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»). Вже четвертий рік її проводить Український державний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді спільно з Радою козацьких отаманів за сприяння міністерств оборони, внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій, а також Служби безпеки та Державної прикордонної служби. 

Тираж  книжок науковця Ольги Ярошенко перевищив два  мільйони примірників. Вона пише підручники і посібники з хімії, за якими навчалися, навчаються і  навчатимуться мільйони школярів, студентів, педагогів. Аудиторія  розширюватиметься, оскільки до друку готуються нові роботи. Її знають і поважають не лише колеги-хіміки. Немає такої школи, де б не  мріяли, аби відкритий урок провела Ярошенко-методист. Тож одна людина поєднала два таланти: акумулювати та  збагачувати знання з хімії і вміння дохідливо передавати їх іншим.  

Про це не говорять уголос. Коли в людини болить серце, вона не соромиться в цьому зізнатися. А спробуйте сказати прилюдно, що у вас геморой! Мало хто наважиться на такий подвиг. Утім, проктологи впевнені, що генератор, який модулює  соціальну гідність людини, — зовсім не серце, як зазвичай вважають. Найсильніший   вплив на нашу самоповагу має… пряма кишка. Соціальною істотою нас передовсім робить маленький м’яз із назвою сфінктер. Саме йому ми зобов’язані тим, що можемо тримати в шорах природні відправлення організму. Поки все нормально, людина навіть не підозрює, якою владою над світом володіє. А варто сфінктеру вийти з ладу, його власник перетворюється на ізгоя.

У місті Ніжині, що на Чернігівщині, вже увосьме відшумів теплий і емоційний театральний фестиваль жіночої творчості, традиційно приурочений першому виходу на професійну сцену видатної артистки, місцевої уродженки Марії Заньковецької. 

Коли поринаю у дитячі спогади, то пригадую і картинки, як сільські мами на весняно-польові роботи, сінокіс чи у жнива своїх немовлят виносили у ряднинах, хустках, подолах, інших перев’язах. Це було звично, в народних традиціях. До того ж не лише в українців. Варто хоча б поглянути на одну з картин Рембрандта, який у XVII ст. зобразив жінку з дитиною, що прив’язана до материної спини. Деякі народи Азії та Африки, а також роми і нині носять малюків, оперізуючи себе хусткою чи відрізом тканини.  

За останні 50—60 років у Тернопільському академічному українському драмтеатрі ім. Тараса Шевченка втретє вдалися до постановки «Запорожця за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Передовсім це гідний подарунок до 200-річчя із дня народження автора першої української опери, яке відзначатимемо найближчого лютого. Та й, зрештою, цілком погоджуюся з народним артистом України, лауреатом Шевченківської премії Федором Стригуном, що ця  «улюблена пісня всього народу» просто не може не звучати.

Федір Стригун показав тернопільському глядачеві своє режисерське бачення, розуміння і трактування «Запорожця за Дунаєм».  Численні аншлаги на прем’єрі та після неї засвідчують: люди знудьгувалися за чистотою й світлістю почуттів, дотепним народним гумором, чудовою музикою, що так люба кожному чи не з дитинства, за творами української класики.