Для того, щоб побачити результати реформ у медицині, потрібен передусім час. Про це заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час спілкування з користувачами соціальної мережі Фейсбук. За його словами, нині в галузі охорони здоров’я багато проблем. Одна з них — неефективний розподіл грошей. «Не все ще в цьому напрямку зроблено, і незважаючи на те, що фінансування збільшується, гроші до хворих не доходять», — сказав глава уряду, додавши, що проведенню реформи часто заважає опір медичного персоналу.  

На Софійській площі напередодні вихідних у супроводі Національного ансамблю солістів України «Київська камерата» та під «акомпанемент» світлового шоу відкрили грандіозну арт-інсталяцію одеської художниці Оксани Мась. Її робота — обличчя Божої Матері, складене із тисяч дерев’яних писанок, — вже стала сенсацією минулорічного Венеціанського бієнале. Але то був лише фрагмент грандіозного задуму художниці — відтворення в креативній техніці Гентського вівтаря братів Яна та Хуберта ван Ейків, який вважається шедевром мистецтва Відродження і встановлений у бельгійській церкві Сент Бавон. І от тепер можна було оглянути кілька його фрагментів, складених протягом  року з писанок з оригінальними малюнками пересічних людей.  

У всіх містах і селах України напередодні Дня матері лунають найщиріші побажання і найтепліші слова, пісні і вірші на честь найдорожчих у світі людей. Івано-Франківська область цього року відзначилася тим, що тут найбільше народжується дітей, тому професія мами виявилася найпопулярнішою. Тож концерти, святкові зустрічі в усіх без винятку дитячих садочках, школах, будинках культури проходять під гарними назвами «Мамина усмішка», «Мамо, матусю, я Вами горджуся», «Матусенько моя, благословенна будь», повняться радістю й теплими обіймами.  

Василь Кравченко, головний лікар Городищенського районного територіального медичного об’єднання, не приховує тривоги: сьогодні кадрова проблема гостра, особливо на селі. Район у цьому плані не найгірший в області, однак укомплектованість медичних закладів лікарями ледве дотягує 69%. Бракує, зокрема, терапевтів, педіатрів, стоматологів. Чимало вакансій у дільничних лікарнях та амбулаторіях узагалі не заповнені — одні виїхали, інші пішли на заслужений відпочинок.  

Нова російська кінокартина, випущена в прокат відразу до двох знаменних подій — початку Євро-2012 і 70-річчя прославленого навіть голлівудськими кіномитцями «матчу смерті», — без глядача не залишиться. Тим більше, що відомі кіноактори Сергій Безруков і Єлизавета Боярська вкотре продемонстрували високий рівень виконавської майстерності, а трагізм зображених на екрані подій справді бере за живе. Та, на жаль, творці чергового російського фільму «про війну» лише додали аргументів на користь тих, хто намагається трактувати всенародну війну з «коричневою чумою» як чуже нам «совєтсько-германське» протистояння двох тоталітарних режимів. Так, ніби серед радянських громадян, які віддали життя за Перемогу, майже кожен третій — не родом з України або не українець за своїм етнічним походженням.  

Щороку о цій травневій днині  спостерігається масове паломництво до столичного Ботанічного саду ім. Миколи Гришка. Два гектари землі на схилах біля Видубицького монастиря, на яких ростуть ароматні кущі — справжня гордість ботаніків. Усі сорти  своїх досить  невибагливих підопічних,  а їх тут близько 90,  фахівці називають рідкісними та унікальними.  

Є  актори, яких впізнаєш передусім за їхнім голосом. Володимир Ніколаєнко, актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, працює і на кону, й поза його межами: зокрема біля мікрофона, озвучуючи кіно і мультфільми, начитуючи невеличкі монологи для радіопрограми «Від суботи до суботи».
Спеціально для «УК» відомий франківець розповів про шляхи, якими йшов до акторської справи, і тих, хто скеровував його на них.
 

Як і в кожному місті, в Дніпропетровську є вулиці, названі на честь видатних людей, в тому числі й героїв Великої Вітчизняної війни. Городяни звикли до цих назв, та, на жаль, не всі знають про подвиги і долі тих, хто заслуговує, щоб про них пам’ятали.
Іменем Павла Гусенка названі і вулиця, і студентська поліклініка. Але не всі, особливо нинішні студенти знають, що наш  земляк, Герой Радянського Союзу був командиром ескадрильї бомбардувальників, здійснив майже 200 бойових вильотів, звільняв від фашистів Дніпропетровськ і Харків і героїчно загинув 20 вересня 1944 року поблизу польського міста Прешов. 

Величний старовинний будинок на початку вулиці Садової в Умані нині — ювіляр, адже його вимурували ще в 1912 році. Це головний корпус Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини. Рожевому палацу випала щаслива доля: в його столітніх стінах вирує вічна студентська юність. На 12  факультетах майже сім тисяч юнаків і дівчат здобувають освіту з 25 спеціальностей за кваліфікаційними рівнями від бакалавра до магістра. Щороку тут отримують дипломи молоді педагоги різного профілю: математики і психологи, історики і хореографи, біологи і фізики, філологи, вихователі для дитсадків, соціальні психологи. В університеті вчать п’ять іноземних мов, освоюють народні ремесла. Цей ВНЗ чи не першим в Україні став готувати «багатоверстатників» — молодих педагогів, що можуть викладати кілька суміжних дисциплін, такі кадри — знахідка для сільської малокомплектної школи. Але особливість Уманського університету в тому, що в його стінах готують не тільки поповнення для корпусу українського учительства, а й вчать також економістів, фінансистів, і в останні роки — ще й фахівців популярної та перспективної галузі — туризму. Наразі підготували два випуски.  

Травнева спека пришвидшила відкриття туристичного сезону в Криму. Плани на відпочинок у всіх різні: когось ваблять закордонні поїздки, а от значна частина українців, як завжди, поїде до Криму, бо, за статистикою, 70% співвітчизників відпочивають саме тут. Дивувати туристів і самих кримчан курортні міста та селища збираються новими туристичними маршрутами: історичними, екстремальними, етнічними та військовими турами.