«Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння», – писав Кобзар. На Полтавщині люблять читати, а видавництва області щороку випускають у світ понад 200 найменувань книжок різної тематики. Цьому сприяє обласна програма розвитку інформаційної сфери, книговидання та книгорозповсюдження, один із напрямків якої – випуск соціально значущих видань полтавських авторів та поповнення фондів місцевих бібліотек книжками видавництвах області.  

Справді, в ній навіть дорослому хоч на мить закортить сісти за парту. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, яку  взимку цього року ввели в експлуатацію в селищі міського типу Томашпіль, належить до нового покоління освітніх закладів не лише за своїм технічним забезпеченням.  Будували її довгих 20 років, витративши з державного бюджету 22 млн грн. Власне, в 2010 році з держбюджету було виділено 6,3 млн грн, у 2011-му — майже 9 млн грн. Тобто активно будівництво велося саме протягом останніх років.  

«Встати! Суд іде!»  Почувши ці слова, починаєш хвилюватися: яким  буде вирок? Мимоволі забуваєш, що все відбувається у знімальному павільйоні, а присутні в залі — учасники програми «Сімейний суд», яку вже кілька років з успіхом демонструють на телеканалі «Інтер».
Всі справи, які розглядаються на телесуді, стосуються сімейного права. Розподіл майна, розірвання шлюбу, опіка над дітьми, проблеми спадщини — ці правові колізії несуть корисну інформацію для глядача, що не володіє юридичними термінами і не знає своїх прав. 

Його творцем став Одеський електротехнічний інститут зв’язку,  який після повернення з евакуації розширив  свою діяльність. Зокрема, 1946 року тут  було започатковано  новий напрямок роботи — телебачення, створено відповідну кафедру. Саме її співробітники 1950 року запропонували дирекції закладу побудувати самотужки дослідно-експериментальний телецентр. Ініціатива була схвалена, а очолив розробки й будівництво  директор інституту І. П. Пишкін.  

За традицією відкривали його аксакали сезонів, такі як  Лілія Пустовіт, яка за п’ятнадцять років не пропустила жодного показу.  Символічно, що поряд з маститими цього разу одними з перших на подіум вийшли талановиті молоді дизайнери.
А початківці, зазвичай,  розпочинають з класики. Як-от Юлія Поліщук, що включила до своєї колекції приталені трикотажні сукні  переважно чорного кольору з невеликим вкрапленням сірого. 

Зустріч з Юрієм Євгеновичем довго не складалася — заважали ті чи ті обставини. Та коли випало брати участь у черговому письменницькому з’їзді, що проходив у столичному Будинку художника, відразу ж  скористалися нагодою. Зайнявши столик у тамтешньому затишному  кафе і замовивши каву, відчули: це саме те місце, де ніхто не заважатиме і де навіть атмосфера налаштовує на розмову.  

Урок математики у другокласників полтавської школи № 24 минув швидко. Навіть після дзвінка діти не поспішали на перерву, а залишалися в класі, оскільки не висиділи 45 хвилин за партою, а впродовж усього уроку перебували в русі: ходили босоніж по дерев’яних килимках, клали на голови мішечки із сіллю, стояли за партами-конторками, виконували вправи для очей, здійснювали інші маніпуляції, через кожні 10 хвилин змінюючи позу.

Причина слабкості будь-якої держави не в нестачі коштів, а в нестачі людей і талантів. Це зауваження відомого французького філософа-просвітителя Вольтера, висловлене ним понад два століття тому, залишається актуальним і донині. А надто тоді, коли з трибун лунають скарги щодо надто повільних змін зокрема і в нашому суспільному бутті, в розпочатих чинною владою реформах — економічній, медичній, соціальній, правовій.  

За 200 років, що минули від початку вітчизняної війни 1812-го, написано чимало книжок про тогочасні події. Певна річ, серед авторів безпосередні учасники битв і походів виявилися в меншості. Тому на особливу увагу заслуговує видання Святогірського державного історико-архітектурного заповідника — книжка спогадів князя Миколи Борисовича Голіцина «Офіцерські записки, або Спогади про походи 1812—1814 рр»). Про раритетну річ, що розрахована на широке коло читачів, кореспонденту «УК» розповідає заслужений працівник культури України провідний науковий спеціаліст заповідника Володимир ДЄДОВ.  

На Шевченківські березини в Черкасах відбулася прем’єра другої частини поетичної тетралогії Богдана Стельмаха «Тарас». Презентують її традиційно в академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. Цього разу в ролі молодого Тараса глядачі побачили актора київського театру «Сузір’я» Євгена Нищука.
Широковідомий нині театральний проект розпочали торік із четвертої вистави «Тарас. Слава». Адже події на сцені розгортаються в зворотному хронологічному порядку.