Сумна статистика свідчить: дедалі більше студентів українських вишів планують навчатися за кордоном з тим, щоб уже не повертатися  на Батьківщину. Зокрема стрімко зросла кількість молодих людей, які пов’язують своє студентське життя з польськими вишами, особливо після  того, як ця країна ввійшла до ЄС. Одночасно всі, хто мали бодай якесь польське коріння,  вхопилися за можливість здобувати освіту на історичній батьківщині як за останню соломинку. Тож чи  вигідніше здобувати освіту за кордоном? Не все так просто і однозначно. Спробуймо проаналізувати.   

«Той, хто знає іншу культуру добре, знає свою ще краще», — впевнений Олег Соколовський з Тернополя. Його зацікавленням, захопленням стали матеріальні та духовні цінності індіанців. Все почалося ще в дитинстві. Якось, відпочиваючи в Євпаторії, батько запропонував йому подивитися в місцевому кінотеатрі стрічку «Вірна Рука — друг індіанців». На хлопця картина справила велике враження, захотілося більше дізнатися про ці племена. Радянський кінопрокат у ті роки активно демонстрував фільми про «червоношкірих». Олег переглядав їх охоче. Але літератури (і художньої, і документальної) про індіанців у колишньому Союзі видавали мало. У Польщі цим переймалися більше. Тож вивчив польську мову, аби більше почерпнути знань про цю культуру.  

На тлі гучних заяв про те, що людство входить в епоху дефіциту прісної води, і що саме вода, а не газ і нафта, може стати причиною війн на планеті в найближчі кілька десятиліть, звичайнісінький водяний кран у міській квартирі видається неабияким благом цивілізації, а заодно і предметом суперечки — пити чи не пити з-під нього воду.

«Той факт, що в Україні фірми з реалізації фасованої артезіанської води успішно розвиваються останні два десятиліття, свідчить, що люди розуміють, що таке якісна вода, і готові за неї платити», — підкреслив в інтерв’ю «УК» Володимир Кобилянський — фахівець у сфері новітніх технологій водопідготовки та контролю якості води, керівник харківського Науково-дослідного центру водопостачання та якості води. 

Майстер декоративно-ужиткового мистецтва — запорізька художниця Лариса Булигіна, яка спеціалізується на підлаковому  розписі у живописній та графічній техніках, віднедавна відкрила для себе японське мистецтво живопису пелюстками — ошибана. Цей різновид художньої творчості  народився у східній країні понад шість століть тому. Тоді разом із мистецтвом каліграфії та володіння мечем він був обов’язковим у формуванні  досконалої особистості воїна-самурая. В наш час японська ошибана набула неабиякої популярності в Європі.  

Прочитавши на одному з київських інтернет-сайтів замітку із заголовком «Найздоровіші українці живуть в Черкасах», я зрадів і, можна сказати, відчув гордість за рідну область. Проте чомусь непокоїло запитання: хто ж ці українці та скільки їх? 

«Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння», – писав Кобзар. На Полтавщині люблять читати, а видавництва області щороку випускають у світ понад 200 найменувань книжок різної тематики. Цьому сприяє обласна програма розвитку інформаційної сфери, книговидання та книгорозповсюдження, один із напрямків якої – випуск соціально значущих видань полтавських авторів та поповнення фондів місцевих бібліотек книжками видавництвах області.  

Справді, в ній навіть дорослому хоч на мить закортить сісти за парту. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, яку  взимку цього року ввели в експлуатацію в селищі міського типу Томашпіль, належить до нового покоління освітніх закладів не лише за своїм технічним забезпеченням.  Будували її довгих 20 років, витративши з державного бюджету 22 млн грн. Власне, в 2010 році з держбюджету було виділено 6,3 млн грн, у 2011-му — майже 9 млн грн. Тобто активно будівництво велося саме протягом останніх років.  

«Встати! Суд іде!»  Почувши ці слова, починаєш хвилюватися: яким  буде вирок? Мимоволі забуваєш, що все відбувається у знімальному павільйоні, а присутні в залі — учасники програми «Сімейний суд», яку вже кілька років з успіхом демонструють на телеканалі «Інтер».
Всі справи, які розглядаються на телесуді, стосуються сімейного права. Розподіл майна, розірвання шлюбу, опіка над дітьми, проблеми спадщини — ці правові колізії несуть корисну інформацію для глядача, що не володіє юридичними термінами і не знає своїх прав. 

Його творцем став Одеський електротехнічний інститут зв’язку,  який після повернення з евакуації розширив  свою діяльність. Зокрема, 1946 року тут  було започатковано  новий напрямок роботи — телебачення, створено відповідну кафедру. Саме її співробітники 1950 року запропонували дирекції закладу побудувати самотужки дослідно-експериментальний телецентр. Ініціатива була схвалена, а очолив розробки й будівництво  директор інституту І. П. Пишкін.  

За традицією відкривали його аксакали сезонів, такі як  Лілія Пустовіт, яка за п’ятнадцять років не пропустила жодного показу.  Символічно, що поряд з маститими цього разу одними з перших на подіум вийшли талановиті молоді дизайнери.
А початківці, зазвичай,  розпочинають з класики. Як-от Юлія Поліщук, що включила до своєї колекції приталені трикотажні сукні  переважно чорного кольору з невеликим вкрапленням сірого.