«Розслабившись від пляшки пива після сильного похмілля, майор батальйону «Спарта» дістав мобільник і підкріплював свою розповідь про бої знімками живих сепаратистів, мертвих українців та руїн донецького аеропорту. На одній з фотографій на передньому плані Шелехов зафіксував немолодого солдата — мертве обличчя спотворювала гримаса болю, рот був неприродно відкритий, а просто посеред лоба виднілася дірка. «Поранений був. Хрипів до… — ось ми йому кулю просто в лоб і всадили. Заткнувся відразу».

На початку 1990-х, коли укладали договір про співпрацю між Сумською обласною письменницькою організацією та видавництвом «Мрія» насамперед на видання альманаху «Слобожанщина», ні очільник сумських майстрів пера Олексій Столбін (світлої пам’яті), ні директор поліграфічного підприємства Володимир Лобов, який і нині очолює працелюбний колектив, навряд чи могли передбачити подальшу долю такої співпраці. Адже майже за три десятиріччя прошуміли грози, які могли перекреслити всі надії й сподівання. Але маю величезне задоволення і письменницьку втіху, що із 25 випусків причетний до останніх 20 як упорядник та член редколегії. Та й у перших його числах надруковано мої рядки, тож альманах став творчою долею.

Воістину щасливі ті, хто в пору дитинства міг насолодитися неповторною грою духового оркестру. І вдвічі щасливіші, хто й тепер може. Мені поталанило: у пору дитинства при клубі цукрового заводу в селі Жовтневе (нині Миколаївка) Білопільського району на Сумщині діяв духовий оркестр під орудою незабутнього Миколи Потапенка.

Останні п’ять років для Полтавської міської централізованої бібліотечної системи виявилися напрочуд щедрими на позитивні зміни. За цей час бібліотекарям вдалося відремонтувати багато приміщень, частково замінити меблі й техніку. До бібліотечних фондів регулярно надходила нова література. Здебільшого це зроблено за рахунок коштів, які надала на розвиток бібліотек міська влада. Проте керівництво та працівники бібліотечної системи й самі не сиділи склавши руки.

У час, коли більшість країн через відомі обмеження закриті для туристів, мандрівники можуть відвідувати привабливі місця в рідній країні. Це шанс для туристичних агенцій, садиб, екскурсоводів та інших суб’єктів діяльності в цій галузі. Попит на їхні послуги зростає. Як ці можливості використовують на Закарпатті, аналізує кореспондент «УК».

Коли йдеться про Донеччину як край шахтарів, то насамперед згадують видобуток вугілля. А тим часом із давніх давен і досі тут піднімають на-гора у промислових обсягах не тільки чорне, а й біле золото — сіль. Та й підземні виробки соляних шахт, на відміну від вугільних, дедалі активніше використовують за трохи іншим і дуже корисним призначенням.

Берегове багато хто вважає угорським містечком. Однак тут у добрі й злагоді живуть люди з різним корінням, бережуть і розвивають свої культурні й побутові традиції. У міському будинку культури кілька десятиліть уживаються два аматорські театри — угорський та український.

Продовження реформи «Нова українська школа», затвердження модельних навчальних програм для базової середньої освіти, розвиток інклюзивної освіти і позашкілля, підготовка до участі України в дослідженнях PISA-2022 і TIMSS — з-поміж пріоритетів МОН і Кабінету Міністрів на нинішній рік. Про ці та інші наміри йдеться у плані пріоритетних дій уряду на 2021 рік, затвердженому 24 березня.

Кожен з нас, звертаючись до лікарні, має надію, що там обов’язково допоможуть. А якою має бути медична допомога? Головне, щоб недалеко добиратися і недорого обійшлося? Чи передусім якісною і безпечною? Низька кваліфікація медиків, недбалість, байдужість часто призводять до лікарських помилок і трагедій.

Є у вітчизняній науці особистості, які визначають її славу і гордість. До таких цілковито можна зарахувати Миколу Скліфосовського (1836—1904). Ще за життя він заслужив світову славу. Він був почесним членом Військово-медичної академії, Лондонського, Паризького, Празького, Будапештського та інших медичних товариств, рад лікарів, наукових закладів. Мабуть, немає такої галузі хірургії, в якій не виявився б його яскравий багатогранний талант.