Персональна виставка «З обійнятих тобою літ» лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка народного художника України Андрія Антонюка почала працювати у миколаївському муніципальному виставковому залі. Експозицію митець присвятив ювілею свого друга, Шевченківського лауреата, поета-шістдесятника Миколи Вінграновського та його дружині Олені Червоненко — відомій українській художниці, яка пішла з життя, залишивши дивовижно цікаві полотна.  

Його заарештовували 15 разів, 7 разів перебував у засланні. Загалом був засуджений на строк 34 роки і один раз — до страти. Такий початок свідомого життя і діяльності припав на долю професійного революціонера, радянського партійного і державного діяча, патріота України Миколи Олексійовича Скрипника. Можна дивуватися його затятості, з якою він продовжував свою справу і в правоту якої безмежно вірив. Добрими діяннями на благо рідного народу він залишив помітний слід в історії України.

Наслідки снігопадів в деяких регіонах України можуть бути співставні з наслідками стихійних метеорологічних явищ. Про це на брифінгу заявив начальник Українського гідрометеорологічного центру Микола Кульбіда. За його словами, протягом останніх днів на всій території України випала місячна норма опадів у вигляді снігу. Фактично, за його словами, така товщина снігу підпадає під категорію стихійних метеорологічних явищ, оскільки загрозу для життєзабезпечення населення становить сніг на рівні 20 мм.

«Якщо молодь так природно спілкується вишуканою рідною мовою, після цього назве Україну Малоросією хіба що божевільний чи підлий», — подумала за кілька хвилин до прокатної прем’єри повнометражної художньої стрічки кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПрийшовКрізьВогонь» у столичному Кінопалаці, почувши, як розмовляв з кимось за два крісла від мене молодий чоловік.  

На околиці села Ковалівка, що в Полтавському районі, є мальовничий куточок, який причаровує своєю красою кожного, хто тут побував. Милують серце ліс і річка, цілюще повітря і заповідна тиша. Божою волею ця краса сьогодні служить дітям. У цьому є заслуга і видатного педагога минулого століття Антона Семеновича Макаренка. 

Історичний центр Миколаєва вже близько 200 років прикрашає старовинна будівля — Будинок офіцерів флоту. З нього починається найстаріша вулиця міста — Адміральська, саме цю будівлю після Великої Вітчизняної війни миколаївці відновили першою, з цим будинком  пов’язана історія багатьох поколінь миколаївців. Втім, сьогодні назвати колишнє Морське зібрання окрасою міста, на жаль, не можна. Адже будівля має вигляд майже такий, як після війни.

Цей храм (колишній костел Ордену єзуїтів) у центрі Львова — пам’ятка архітектури національного значення і разом з іншими об’єктами Львівського історико-архітектурного заповідника понад десять років тому внесений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Йому пощастило більше, ніж іншим духовним святиням Галичини: понад 60 років у ньому було книгосховище Національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН  України. 

А нагромадилось в утаємничених від стороннього ока сховищах доволі ще з позаминулого століття. То наша історія, не стороннє бачення її і тлумачення свідками минулих часів.

В останні два десятиліття з’явилося чимало історичної, саме документальної літератури про славні імена, яких ми зовсім не знали, або ж раніше вони доходили до нас у викривленому світлі. Чого варті вже оприлюднені щоденники Т. Шевченка, М. Куліша, У. Самчука, О. Довженка, В. Симоненка, О. Гончара, спогади про діяння видатних особистостей, які дозволяють об’єктивніше судити про минуле – складні етапи нашої історії. На жаль, економічні негаразди гальмують українську видавничу справу – і досі ми обділені тим, що мали б знати з історії вітчизняної культури і зокрема її літературної складової.

На престижних змаганнях World Dance Championship IDF-2011 у  містечку Кастільончелло (Італія), учасниками яких були понад три тисячі професійних танцюристів різних вікових категорій із 26 країн світу, титул чемпіонки світу зі східних танців здобула українка Катерина Вельменко. Авторитетні хореографи в журі, знані у світі як провідні експерти з різних напрямків і стилів, були одностайними: запоріжанка Катерина стала кращою у сольному виконанні танку в стилі Aspany Raks.

Різдвяного вечора тисячі, коли не мільйони українців вже вкільканадцяте переглянули стару добру комедію «Службовий роман». А відразу по тому вперше і, радше, востаннє подивилися сучасну стрічку за мотивами улюбленого фільму. Бо важко уявити, що хоча б у когось виникне бажання подивитися «Службовий роман. Наш час» удруге. Телевізійний варіант прем’єри, доповнений, крім рязанівського «Службового роману», ще й історією створення цієї культової стрічки, максимально сприяв умовам для всіляких порівнянь.