Позаторік в Україні під патронатом Президента стартував Національний проект «Нове життя — нова якість материнства й дитинства». Його завдання — створення впродовж 2010-2014 рр. 27 перинатальних центрів в усіх регіонах України. Наскільки поява таких центрів здатна знизити показники смертності серед маленьких українців та їхніх мам, кореспондент «УК» поцікавилася в керівника проекту Віктора Сірмана.

За статистикою, смертність породіль та новонароджених в Україні в 2–3 рази вища від європейських показників. Можна, звичайно, з одного боку, знайти багато причин, виправдань і пояснень. Мовляв, не вистачає сучасної апаратури, низький рівень медичного обслуговування. З другого — поганий стан довкілля, хронічні захворювання, неправильне харчування і спосіб життя майбутніх мам. Серед них тепер, стверджують лікарі, абсолютно здорових немає. Але все-таки вагітність, пологи, такі природні для жінки процеси, не повинні бути пов’язані з ризиком для життя матері й дитини. То що ж робити? Чи є вихід? Повинен бути.  

Судіть самі: торік у краї народилося понад 17 тисяч громадян незалежної України, тоді як відійшло за вічну межу майже 15 тисяч. Причому природний приріст населення в області утримується з 2008 року. Такий собі демографічний вибух на тлі цілком протилежних суспільних тенденцій. Щоправда, «витягують» область у демографічні лідери переважно північні поліські райони, звідки лелеки у вирій, здається, просто не відлітають: у цьому доброму щирому краї вони «прописалися» назавжди.  

Поява в родині одночасно кількох дітей завжди викликає зрозумілі хвилювання у батьків. Особливо в тих, хто чекав на одного малюка, а їх з’явилося на світ аж троє. Та бувають і такі мами й тата, як молоде подружжя харків’ян Ольга й Андрій Маслії, яких народження близнят — Єлизавети, Гліба і Уляни — не налякало. Бо в їхніх родинах вже виростали близнята.  

Як виявити зв’язок між поколіннями, а особливо акторськими? Дружба його увиразнює чи унеможливлює? Акторська доля народного артиста України Ярослава Гаврилюка засвідчує, що дружба старших товаришів часом спроможна стати тим взірцем і світочем, котрий допомагає молодшим торувати свої стежки, причому і в мистецтві, й у житті. Іван Миколайчук, Борислав Брондуков, Костянтин Степанков… Вони були авторитетами для студентів 1970-х, які мріяли працювати в кіно, служити в театрі.  

Вже понад десять років у країні обговорюється доцільність створення власної клінічної бази медичних університетів. Повернутися до цієї теми змусило активне обговорення в засобах масової інформації, в середовищі медичної громадськості проблем реформування галузі охорони здоров’я, які, вважаю, не можливі, по-перше, без якісної підготовки медичних кадрів, і, по-друге, — без запровадження в лікувальну практику новітніх медичних технологій.  

Село Іванівка, що на Херсонщині, розкинуло блакитностінні будиночки на чималій відстані від доріг стратегічного значення. Навкруги, скільки сягне око, безкрайній степ, лише подекуди височіють шапки-кургани, нагадуючи, що тут колись жили кочівники-сармати.  

Добра порада всім, хто ще не визначився, куди нині поїхати у відпустку: вирушайте на Тернопільщину. Тут можна і взимку спуститися в печери, бо там у будь-яку пору року температура однакова, а довжина дня не має значення. Журналісти, яких у таку подорож запросило управління з питань туризму Тернопільської облдержадміністрації, в цьому пересвідчилися.  

Глядачі часом наївно припускають, що коміки і гумористи такі самі весельчаки і в житті. На жаль, таких мені доводилося зустрічати досить рідко. Можу назвати хіба що Володимира Винокура. Не можу сказати, що Цекало поза екраном похмурий. Радше зосереджений і по-олімпійському спокійний. Таким він і був під час нашої розмови.  

Нещодавно телеканал «Інтер» показав 8-серійний фільм «Достоєвський» режисера Володимира Хотиненка за сценарієм Едуарда Володарського.

Одразу після його демонстрації вибухнула полеміка — і глядачі, і критики розділилися на два непримиренні табори. Одні були в захваті, інші критикували режисера і акторів за те, що не зуміли розповісти про складність духовних пошуків письменника, зосередившись на перипетіях особистого життя.