Відучора в 704 загальноосвітніх школах із 23 регіонів України розпочалося тестування технічних та організаційних рішень, мультимедійних електронно-освітніх ресурсів (уроків). Про це повідомив голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів на прес-конференції, присвяченій старту нацпроекту «Відкритий світ». До пілотного проекту долучаться 5592 вчителя з дванадцяти предметів, які викладаються за шкільною програмою 7 класу, а також понад 14 тисяч учнів.  

«Це одна з найдавніших — створена Станіславом-граматиком у 1401 році — авторських книг», — сказала мені головний зберігач фондів Закарпатського краєзнавчого музею Тетяна Шевніна. Тож не дивно, що писемна пам’ятка серйозно пошкоджена часом: літери розпливлись у плямах. Більш-менш добре збереглися заголовки, зроблені червоною фарбою. Повністю прочитати всі збережені сторінки книжки можна лише під інфрачервоним світлом. Палітурка Королівського Євангелія, яка колись несла на собі всю пишноту подібних книг, має жалюгідний вигляд. Коштовних оздоб на ній не збереглося.  

Про ефективність використання тварин для лікування недуг ми — сільські хлопчаки — добре знали. Приміром, однієї серпневої ночі на наших очах злий Пірат, із яким дід сторожував баштан, вмить зцілив одного з приятелів. Бідолаха після падіння з велосипеда помітно накульгував. Та коли пес зненацька загарчав і вискочив із бур’янів, «хворий» так дременув, що ми його ледве наздогнали. Тоді навіть не підозрювали, що стали свідками анімалотерапії. Тобто методу лікування, в ході якого якась із тварин допомагає пацієнту позбутися болячки й поліпшити стан здоров’я.  

 Цього року фільму «Захар Беркут» минає 40 років — він вийшов у прокат 1972-го. Опір невеличкої  карпатської громади татаро-монгольським завойовникам уславив Іван Франко, а екранізував — режисер Леонід Осика. На цю картину очікували, адже в доробку Леоніда Михайловича вже був славетний «Камінний хрест».

Стрічку, яку кінофахівці небезпідставно зараховують до золотого фонду українського кінематографа, вирізняють високий професіоналізм Валерія Кваса (оператора), Людмили Семикіної (художника з костюмів), а також акторська майстерність Василя Симчича, Івана Гаврилюка, Антоніни Лефтій, Костянтина Степанкова, Борислава Брондукова...

Про специфіку роботи художника з костюмів «УК» розповідає заслужений художник України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Людмила Семикіна.

«Чи то зима, чи то сльотава осінь, чи просто не щастить...» — саме так можна перерахувати ті причини, які впливають на здоров’я людини. Не вберігся, промочив або переохолодив ноги, ковтнув не того повітря — і будь ласка: застуда, нежить, кашель. Лікарі хитають головами й ставлять невтішні діагнози — кому застуда, кому ангіна, а кому й грип. А ослаблений хворобою організм уже підстерігають інші підступні недуги, ім’я яких — ускладнення перенесеного захворювання.  

Чим нині можна здивувати вибагливого слухача? Здається, він усе чув, бачив і мало не мацав руками. Безліч каналів телебачення та Інтернет відкривають  необмежені можливості для ознайомлення з надбаннями світової музичної культури, які ще два десятиріччя тому не могли наснитися навіть найзатятішому меломану.  

Цю будівлю у Зборові на Тернопіллі спорудили у райцентрі за останні 20 років. Виросла вона на місці колишньої старої пральні. Тепер на цьому подвір’ї теж дбають про чистоту, але передовсім духовну, моральну, християнську. Тут — жіночий монастир.  

Свій одинадцятий день народження Тетянка М’ялик із села Воронки, що у Володимирецькому районі на Рівненщині, зустріла в… Гавані. Її привітав тато, що був поруч, та представники посольства України на Кубі. Цього дня народження вона не забуде ніколи.
Доля подарувала Тетянці несподіваний шанс: її взялися лікувати кубинські лікарі. А летіли вони з батьком на Острів Свободи разом із Президентом України: Віктор Янукович саме відбув з офіційним візитом до цієї далекої країни. 

«У біднім вертепі, в яслах на сіні воплотився Владика, Цар світу», — нагадує давня українська колядка про місце народження Ісуса Христа. Вифлеємську подію українці зуміли передати, відтворити чи перенести на власний грунт не лише через спів, а й через театралізоване дійство і навіть творення макета стаєнки.   
Нині у кожній церкві Тернопілля, крім прибраних ялинок, обов’язково виставляють шопку — своєрідний макет вифлеємської стаєнки. Вона також з’являється на центральних майданах чи вулицях міст. Її можна купити в сувенірних крамницях, тож багато хто знаходить для неї місце і у власному помешканні.

Одна з найцікавіших зимових традицій у Космачі припадає на 6 січня — Свят-вечір у гірському селі з понад шеститисячним населенням завжди особливий. Тут, у «келії сонця» (так із санскриту перекладається назва поселення, що розкинулось на  84-х квадратних кілометрах), і справді ясно, сонячно, тепліше, ніж деінде в Карпатах, навіть у ці зимові дні.
Коли на 32 космацьких присілках починають різдвяну пісню понад півсотні гуртів дітей-колядників і дорослих у супроводі скрипки, бубна, баяна й цимбалів, то всі гори довкола теж колядують…