Коли Чернігів називають містом-музеєм, у першу чергу мають на увазі велику кількість історичних пам’яток. І старі дерев’яні будинки між ними, здавалося б, найскромніші. Та багато туристів зупиняються саме біля них, роздивляючись вигадливе мереживо, яким давні майстри прикрашали оселі — на втіху коханій дружині, на лад у сім’ї і добробут у господарстві. Адже з-під різця виходив не просто красивий орнамент, а своєрідне втілення колишніх уявлень про навколишній світ. Милуючись тією красою, сьогодні мало хто зможе прочитати ажурне різьблення і розповісти про страхи та надії колишнього господаря будинку.

Авторці цих рядків вдалося на власні очі побачити, як керівник  міжобласного Центру мікрохірургії вуха і сурдології обласної клінічної лікарні професор Олександр Гусаков повернув слух 30-річній пацієнтці з Мелітопольського району, яка довгі роки страждала глухотою. Молода жінка почала чути вже в операційній.
— Професоре, я вас чую! Невже так буде завжди?! — не могла вона повірити власному щастю. 

Оптимізація первинної медико-санітарної ланки та створення госпітальних округів на Чернігівщині мають свої особливості. Насамперед, це значні відстані між населеними пунктами та хутірський тип розселення. Тож доступність медичної допомоги кожному сільському жителю значною мірою залежить від транспортного сполучення.

Навести лад на ринку лікарських засобів треба вже давно, оскільки ціни на одні й ті самі препарати в аптеках одного міста різняться в рази. І хоча про це добре відомо, але, як мовиться, віз і нині там. Тож ті хворі, що самі спроможні пересуватися, або їхні родичі намотують кілометри у пошуках дешевших медикаментів. Що робити тим, хто прикутий до ліжка, або кому допомоги чекати нізвідки, запитання риторичне.

Майже сотня здебільшого унікальних зразків велосипедів, мотоциклів та автомобілів, середній вік яких перевалив за піввіковий рубіж, стали експонатами щойно відкритого єдиного в Україні музею автомототехніки. Їх ретельно збирали протягом десятиліть учасники запорізького клубу любителів ретро-автомобілів «Фаетон».
— Ми прагнемо відтворити історію технічного прогресу, що створили наші батьки і діди. Хочемо, щоб наші діти і прийдешні покоління знали, як розвивався вітчизняний авто- і мототранспорт, - пояснив мету створення музею голова клубу «Фаетон» Дмитро Позняк. 

 «Ходить Ілля на Василя, несе пугу житяную, куди махне — жито росте…» — починають співати ще вдосвіта хлопці-посівальники, заходячи до осель та засіваючи їх зерном. Засівання — характерна прикмета новорічного свята. Робити це мали право тільки підлітки або маленькі хлопчики. Цікаво, що в українській традиції існує звичай «першого полазника» —  хлопця, котрий першим переступив поріг оселі в Новий рік, що вважалося щасливою прикметою. Пов’язано це з тим, що саме чоловіче начало (така традиція існує не лише  в українській, а й в більшості древніх культур) уособлює в собі все, що стосується духовної сфери. 

Важко повірити, але своє перше прослуховування в Італії молода співачка з Каталонії… не пройшла! Сьогодні Монтсеррат Кабальє відома і шанована у всьому світі за своє неповторне бельканто. Примадонна майстерно поєднує музику з емоційною і драматичною енергією, що виходить за межі колоратури. А її техніку виконання музичні критики одноголосно вважають бездоганною.

Перший міжнародний успіх прийшов до Монтсеррат Кабальє в 1965 році. Їй запропонували терміново вивчити головну роль в опері «Лукреція Борджіа» Доніцетті, щоб заспівати її в американському Карнегі-Холі. Цей виступ захопив нью-йоркську аудиторію, викликавши двадцятихвилинні овації. 

Наприкінці минулого року в цій рубриці ми надрукували матеріал Наталії Долини «Слабка ланка – глядач», в якому йшлося про згубний вплив на глядачів численних реаліті-шоу. Нам приємно, що проблеми, порушені в статті, спонукали до роздумів молодих читачів нашого видання — студентів київських вишів.  Надаємо їм слово.  

У Липівці на Рогатинщині забави на Василія — апогей зимових свят. Ходить у цей день найставніший у селі чоловік у кожусі, підв’язаний крайкою, з Вифлеємською зіркою в руці та вінком-«грегорем» навпоперек.  Поруч — колядники: поважні чоловіки й жінки в чорних кожушках, шалянових хустках та спідницях. 

Так, хоч територіально Рогатин — райцентр сусіднього Прикарпаття,  його пам’ятки архітектури  включені в екскурсійні маршрути гостей Євро-2012, які прибудуть до Львова. В обласному центрі й сьогодні  діє товариство братів Рогатинців, очолюване  краєзнавцем і письменником Романом Коритком, який чимало доклався до вивчення святинь своєї малої батьківщини.