Два таких заклади — діагностичний корпус обласної клінічної лікарні —Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Центральну диспетчерську службу швидкої та невідкладної медичної допомоги – відвідала в ході робочої поїздки до Харкова перший заступник Глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова. Саме там, за її словами, вона побачила цікаві ініціативи області в галузі медицини. «Вони гідні того, щоб поширити їх на територію всієї України. Зокрема йдеться про абсолютно новий підхід до роботи «швидкої», завдяки якому лікарі можуть доїжджати до пацієнта за 10 хвилин», — зазначила Ірина Акімова.

Село Залісці, що в Збаразькому районі на Тернопіллі, здається, загубилося у глибинці серед ярів і невеликих гір. До райцентру звідси — понад 50 км. Але уклад населеного пункту, а може, й долю визначають усього 10 км. Саме такий відрізок мешканцям треба здолати, щоб з’єднатися «зі світом» — автомагістраллю. Ті ж самі 10 кілометрів — це ще й відстань із Залісців до Почаєва.

У листопаді так і не «приїхав» до нас на  білому коні Архістратиг Михайло (21). Останній раз цей провісник зими виправдав народні прикмети у 2007 році, коли у всіх куточках світу листопад  відзначився лиховісними  штормами і снігопадами.  

Ще не стерлися з пам’яті  часи, коли молоді мами і тата ростили своїх чад за порадами відомого американського педіатра  Бенджаміна Спока. За його культову книжку «Дитина і догляд за нею» радо викладали кругленьку суму, адже видання треба було ще «дістати».  

Серед його організаторів — Міністерство культури, Національний драматичний театр імені Івана Франка, Міжнародна благодійна організація «Міжнародний інститут театру», однак складається враження, що тримається він на завзятті тендітної пані — народної артистки України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Лариси Кадирової. Їй пощастило створити образ Марії Заньковецької на сцені Львівського національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької й зіграти цю роль понад 600 разів. Образ Марії Заньковецької — своєрідний творчий оберіг актриси, тож не дивно, що саме вона стала ініціатором і натхненником створення в Україні театрального фестивалю «Марія», який присвятила Марії Заньковецькій.

 Балет за однойменною поемою Байрона на музику А. Адана вперше було презентовано у 1856 році на сцені Паризької опери. Тоді дружина Наполеона Євгенія сказала, що ніколи вже не побачить чогось романтичнішого, ніж «Корсар». Відтоді й до сьогодні історія кохання пірата Конрада не залишає байдужим нікого. За півтора сторіччя балет пережив багато інтерпретацій як у музиці, так і в сюжеті. Кожен із постановників хотів зробити цю виставу яскравішою й цікавішою. Навіть Маріус Петіпа переробляв «Корсара» п’ять разів. І якщо в знаменитого хореографа пригодницький сюжет завершувався «хепі-ендом», то в Дніпропетровську пішли за Байроном і залишили його трагічну кінцівку.

Минулої суботи закінчив свій виступ у пісенному шоу «Х-фактор» на телеканалі СТБ 71-річний Володимир Куліков.  Цей учасник довів, що починати кар’єру вокаліста не пізно навіть у такому віці, посоромивши всіх, хто вважає, що десь за 50 треба вже звикати до землі. Глядачі влаштували співаку справжню овацію. Він пішов із шоу лише після п’яти прямих ефірів, тоді як набагато молодші та більш голосисті конкурсанти зійшли з дистанції раніше. На жаль, Володимир Куліков не встиг продемонструвати своє чергове досягнення — заспівати англійською, яку вивчив. 

Років шість тому телеканал «Інтер» демонстрував глядачам дивне видовище. Симпатичні діти, яким не виповнилося й восьми років, співали й танцювали, наслідуючи естрадних кумирів.

Пам’ятаю, маленька дівчинка зображала Глюкозу, старанно виспівуючи тоненьким голоском «Жениха хотіла, ось і залетіла». На запитання ведучого, що вона розуміє під словом «залетіла», співачка, потупивши очі, манірно відповідала: «Якісь ви дивні запитання ставите. Самі ж знаєте». 

Наука не класифікується за віковими категоріями — цю тезу почула від шанованого академіка, коли при ньому вжили термін «студентська». А в її правильності переконуюся щоразу, знайомлячись із досягненнями юних талантів з Малої академії наук. Ну не можна їхні винаходи назвати дитячими!  Адже більшість із них створена для того, щоб полегшити життя нам, дорослим.

Чи могли кілька тисячоліть тому аборигени донецьких степів передбачити наступне жахіття? Їхніми могилами в колись високих курганах повзтиме залізне страховисько, що чмихає димом від спожитої солярки і легко ріже та перекидає плугом землю.