Ще не стерлися з пам’яті  часи, коли молоді мами і тата ростили своїх чад за порадами відомого американського педіатра  Бенджаміна Спока. За його культову книжку «Дитина і догляд за нею» радо викладали кругленьку суму, адже видання треба було ще «дістати».  

Серед його організаторів — Міністерство культури, Національний драматичний театр імені Івана Франка, Міжнародна благодійна організація «Міжнародний інститут театру», однак складається враження, що тримається він на завзятті тендітної пані — народної артистки України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Лариси Кадирової. Їй пощастило створити образ Марії Заньковецької на сцені Львівського національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької й зіграти цю роль понад 600 разів. Образ Марії Заньковецької — своєрідний творчий оберіг актриси, тож не дивно, що саме вона стала ініціатором і натхненником створення в Україні театрального фестивалю «Марія», який присвятила Марії Заньковецькій.

 Балет за однойменною поемою Байрона на музику А. Адана вперше було презентовано у 1856 році на сцені Паризької опери. Тоді дружина Наполеона Євгенія сказала, що ніколи вже не побачить чогось романтичнішого, ніж «Корсар». Відтоді й до сьогодні історія кохання пірата Конрада не залишає байдужим нікого. За півтора сторіччя балет пережив багато інтерпретацій як у музиці, так і в сюжеті. Кожен із постановників хотів зробити цю виставу яскравішою й цікавішою. Навіть Маріус Петіпа переробляв «Корсара» п’ять разів. І якщо в знаменитого хореографа пригодницький сюжет завершувався «хепі-ендом», то в Дніпропетровську пішли за Байроном і залишили його трагічну кінцівку.

Минулої суботи закінчив свій виступ у пісенному шоу «Х-фактор» на телеканалі СТБ 71-річний Володимир Куліков.  Цей учасник довів, що починати кар’єру вокаліста не пізно навіть у такому віці, посоромивши всіх, хто вважає, що десь за 50 треба вже звикати до землі. Глядачі влаштували співаку справжню овацію. Він пішов із шоу лише після п’яти прямих ефірів, тоді як набагато молодші та більш голосисті конкурсанти зійшли з дистанції раніше. На жаль, Володимир Куліков не встиг продемонструвати своє чергове досягнення — заспівати англійською, яку вивчив. 

Років шість тому телеканал «Інтер» демонстрував глядачам дивне видовище. Симпатичні діти, яким не виповнилося й восьми років, співали й танцювали, наслідуючи естрадних кумирів.

Пам’ятаю, маленька дівчинка зображала Глюкозу, старанно виспівуючи тоненьким голоском «Жениха хотіла, ось і залетіла». На запитання ведучого, що вона розуміє під словом «залетіла», співачка, потупивши очі, манірно відповідала: «Якісь ви дивні запитання ставите. Самі ж знаєте». 

Наука не класифікується за віковими категоріями — цю тезу почула від шанованого академіка, коли при ньому вжили термін «студентська». А в її правильності переконуюся щоразу, знайомлячись із досягненнями юних талантів з Малої академії наук. Ну не можна їхні винаходи назвати дитячими!  Адже більшість із них створена для того, щоб полегшити життя нам, дорослим.

Чи могли кілька тисячоліть тому аборигени донецьких степів передбачити наступне жахіття? Їхніми могилами в колись високих курганах повзтиме залізне страховисько, що чмихає димом від спожитої солярки і легко ріже та перекидає плугом землю.  

Доля викроїла Маркіянові Шашкевичу коротку, лише у 32 роки, життєву дорогу. Але як багато він устиг зробити за ці роки! Бо навіть якби він разом з однодумцями Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким з «Руської трійці» лише створив свій шедевр — альманах «Русалка Дністровая», звернувшись до безправного українського народу його мовою, цього було б достатньо, аби заслужити шану всіх наступних поколінь українців.  

Скорочення квот на українське мовлення з 50% до 25% спричинило в українському суспільстві великий і цілком очікуваний резонанс. Ухвалений законопроект розкритикував на засіданні Гуманітарної ради Президент України Віктор Янукович, зазначивши, що парламент перегляне цей документ. Не підтримало зміни й Міністерство культури, чию позицію озвучив перший заступник глави відомства Юрій Богуцький. Позаяк дискусії не вщухають і досі, «УК» повертається до обговорення цієї теми.   

Сидить собі 50-річний, вкритий легкою сивиною чоловік. І споглядає затьмареними і водночас удивовиж глибокими очима на пляшку й склянку, що виблискують спустошеністю перед його трохи почервонілим носом.   Він гадає думу про кращі часи, але занадто мало зусиль до цього докладає... Так словесно змалював «УК» обличчя вітчизняної карикатури професіонал цієї справи Ігор ЛУК’ЯНЧЕНКО, дивлячись із вікна столичної кав’ярні на монумент Незалежності.