Донедавна до більшості сільських навчальних закладів Прикарпаття медичні сестри і лікарі, як правило, тільки навідувалися, та й не в усіх  школах райцентрів постійно працювала медсестра. Чи правильно це, особливо після непоодиноких смертей учнів на уроках фізкультури?. 

«Я живу, як знедолений! — писав 32-річний Людвіг ван Бетховен під тиском глухоти, яка швидко прогресувала. — О, як жорстоко я стикався з двічі трагічним досвідом мого поганого слуху, я все-таки не знаходив у собі сили сказати людям: говоріть голосніше, кричіть, адже я глухий».  

Хто сказав, що півні на рушниках не співають? Не бачив він робіт Юрія Дахна, який давно і всерйоз займається реконструкцією старовинних вишивок. І оті два браві червонясті когути на полотні кукурікають, аж виляски ідуть. «Гість буде!» — радіє прикметі дівчина із сусіднього рушника. Вийшла з хатинки у садок, аж ось і козак на поріг, тримає коня за повід. «Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже!» — присягається красуня. Її гарна та пишна подружка йде з двома відрами води на коромислі, а парубок аж з чобіт вискакує, щоб вона звернула на нього увагу.  

У світі є місця, де втрачається почуття реальності.  Ви забуваєте, в якій країні перебуваєте і яка зараз пора року. Вас опановує почуття цілковитого спокою і гармонії, вам раптово розкривається таємниця безкінечності часу і ви зазираєте за завісу Вічності. До таких місць, безперечно, належить монастир святої Одиль, розташований у Вогезах, — гірському масиві на північному сході Франції, на висоті 764 метри.  

Поза сумнівом, до початку медичної реформи країна прийшла морально налаштованою — ні в пацієнтів, ні в медиків не залишилося сумнівів: без змін не обійтися, галузь треба терміново лікувати. Та надалі, як зазвичай буває за тих чи тих починань, першу скрипку перебрав на себе … страх. А раптом буде гірше, піде щось не так, не справдяться сподівання, звільнять, розформують —  список застережень можна продовжувати.

У профільному міністерстві про непрості настрої в суспільстві й серед колег знають. Тому намагаються терпляче роз’яснювати свою позицію різній аудиторії, де журналісти, зрозуміло, серед найбажаніших слухачів. Черговий крок у цьому напрямку — започаткування роботи прес-клубу, в першому засіданні якого взяли участь міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко, його заступник Олександр Толстанов, начальник управління Національної академії медичних наук Василь Лазоришинець та представник ВООЗ в Україні Ігор Поканевич.

Охочих написати мемуари в останні роки аж ніяк не бракує. Тому, як хтось влучно підмітив, з’явився навіть новий жанр подібної писанини — «мемумаразми». Втім, на щастя, таке визначення  не стосується книжки наставника гірників Мірчі Луческу.  

Ні на кого не схожий канадський «Cirgue du Soleil» («Цирк Сонця»), який 2014 року святкуватиме 30-ліття, завоював своїми шоу та виставами увесь світ, а ми увесь цей час навіть не відали про його існування – кажу про себе, своїх колег, друзів та знайомих, котрі, почувши назву знаменитого колективу, запитували, а що це таке.  Приправивши інтернетною інформацією таку неймовірну необізнаність, ми й опинилися на першому побаченні з «Цирком дю Солей» на приставних стільцях за останнім глядацьким рядом, вище якого – лише дах Палацу спорту.

Свою книжку «Первый олигарх. Михаил Иванович Терещенко. 1886-1956» Мішель Терещенко, шосте «коліно» одного з найвідоміших в Україні родів, презентував у київському музеї Тараса  Шевченка — родовому будинку своїх предків.  

Напевне, жодне інше питання досі не мало такого широкого обговорення в області, як перші кроки на шляху медичної реформи та її перспективи. «Круглі столи», засідання Громадської ради, котра діє при облдержадміністрації, розширені колегії управління охорони здоров’я, семінари, наради, численні інтерв’ю в пресі. Тому коли на сайті одного з місцевих Інтернет-видань з’явилося звернення головних лікарів чернігівських міських медичних закладів до  свого профільного міністра — це аж ніяк не здивувало.

Бронзові риби з людськими обличчями, слонороги та пташки, схожі на дракончиків… Де мешкають усі ці дивні істоти, спитаєте ви? У бестіарії скульптора Олега Пінчука, котрий в цих образах передає насамперед нас, людей — різноликих, емоційних та несподіваних. А ми, дивлячись на ці скульптури, замислюємось та шукаємо вічних відповідей про те, як влаштований цей світ і хто ми в ньому.