Глядачам подобаються судові шоу. Адже в них присутні непідробні емоції, зрозумілі кожному. Сімейні суперечки, розподіл майна, шахрайство, ревнощі і зрада — все це сцени з реального життя. Цікаво подивитися, сидячи в кріслі перед екраном ТБ, чим же закінчиться та чи та історія в суді. Однак телевізійний суд відрізняється від справжнього саме тим, що він телевізійний. Програма «Сімейний суд» на телеканалі «Інтер» приваблює глядача напруженням пристрастей, драматизмом ситуацій і несподіваністю розв’язки. Про нюанси цієї роботи розповідає відомий адвокат Ірина КАЛІНСЬКА. 

Шестирічна дівчинка з Дніпропетровська (а на момент кастингу їй було п’ять з половиною) підкорила журі і глядачів талант-шоу всього лише… читанням віршів. Коли Діана прочитала віршик ізраїльської поетеси Дори Хайкіної «Бабусині роки» (переклад з ідіш), сльози навернулися на очі й у ведучої шоу, і в глядачів у залі.

Попри те, що дівчинка не виграла головного призу, вона стала яскравою зірочкою третього сезону конкурсу. Відтоді інтерес до талановитої виконавиці не згасає не тільки в Україні. Відео з виступами Діани дивляться користувачі Інтернету з багатьох країн і пишуть їй листи.

Прем’єр-міністр Микола Азаров узяв участь у відкритті ХІІ Національного конгресу кардіологів України. За його словами, 2011 рік позначено двома знаменними датами в історії вітчизняної кардіології: виповнюється 135 років від дня народження видатного лікаря і вченого Миколи Дмитровича Стражеска і 75 років від дня заснування інституту кардіології, який названий його ім’ям. 

Ця комедійна історія, яку розіграли Наталя Сумська, Богдан Бенюк, Василь Мазур, Ігор Рубашкін та інші актори столичних театрів, мала драматичну преамбулу: торік Анатолій Хостікоєв пошкодив ногу, довго лікувався і через це в новому проекті вирішив зосередитися лише на функції режисера.

Історія, яку, до слова, Анатолій Хостікоєв знайшов в Інтернеті, —  типова для жанру «комедія положень»: герої потрапляють з однієї колізії в іншу і так — аж до фіналу … 

24 вересня відкривається найпрестижніший форум академічної музики країни — ХХІІ Міжнародний фестиваль «Київ Музик Фест». 

У виконанні 25-ти провідних вітчизняних і зарубіжних симфонічних, камерних, хорових колективів, а також численних солістів прозвучать близько 180 творів (третина з них — прем’єрні виконання) майже 150 композиторів, зокрема 110 українців. Сьогодні наша розмова з художнім керівником форуму Мирославом СКОРИКОМ.

Ще в липні  сесія Одеської міськради ухвалила рішення  про будівництво на території міської клінічної лікарні №10 окремого корпусу  «швидкої допомоги». Її площа становитиме 17,5 тис. кв. м. Слід зазначити, що  одесити очікували на цю подію довгих 15 років.

Ось уже десятий рік поспіль берег Печенізького водосховища збирає сотні жителів і гостей Харківської області, яких цікавлять народні традиції слобожанської культури та побуту. На фестивальних майданчиках з красномовними назвами: «Місто майстрів», «Козацька застава», «Печенізька мозаїка» та інших на учасників чекали розваги на будь-який смак. Шанувальники народних пісень, наприклад, добре почувалися на «співаючому майданчику», де виступали 35 фольклорних колективів області. Учасниця фольклорного гурту «Рідна пісня» Центру культури Київського району Харкова Тамара Білан розповіла, що їхньому колективу цьогоріч виповнилося 25 років.

Рішенням 35-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО цю ювілейну дату внесено до Міжнародного календаря пам’ятних дат на 2011 рік.

Презентуючи план заходів відзначення події, заступник міністра культури Тимофій Кохан зазначив, що Софія Київська — символ єднання нації. Нам є чим пишатись і мусимо пам’ятати, що ми — нащадки великих попередників. Водночас посадовець висловив побажання, щоб увага і повага до святині у стольному граді була не лише в дні урочистостей, а постійно.

Задовго до події в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова з вуст у вуста передавали омріяну новину: «До нас на зустріч прийде Ліна Костенко! Уявляєте, від високої державної нагороди відмовилась (митцю не треба нагород, його доля нагородила), зате погодилася стати почесним професором нашого університету. Це ж така честь!»

У цей вересневий день 1941 року, коли війська фашистської Німеччини займали міста і села України, у Спадщанському лісі недалеко від Путивля на Сумщині Сидір Ковпак у наказі №1 оголосив особовий склад партизанського загону, в якому налічувалося близько чотирьох десятків чоловік. Через деякий час у ньому вже було понад дві тисячі бійців.