Ця збірка значуща з багатьох точок зору. Починаючи з поезій, вміщених під обкладинкою, і закінчуючи вишуканим поліграфічним оформленням, вона дихає Словом, пройнята мудрістю, таємничістю, невидимим духом, здатним нести світло, любов, віру кожному, хто долучиться до її таїн. Адже справжня поезія — то таїна, не підвладна ні авторові, ні читачеві, ні часові. Тим і захоплива та приваблива: внутрішньою красою рядків, асоціативністю, ритмами, мелодикою.

У Миколаївському художньому музеї ім. В. Верещагіна відкрито персональну ювілейну виставку заслуженого художника України члена Національної спілки художників Анатолія Завгороднього. Митця не стало у 2009 році, виставку організувала його донька Ганна, яка надала для експозиції частину робіт із приватної колекції родини. Тут представлено понад 100 картин, написаних із 1950-х років до 2005-го.

Відомо, що серцево-судинні захворювання — головна причина смертності громадян України. Значну частину звернень до кардіолога становлять пацієнти з порушеннями ритму чи провідності серця. Майже 40 % — це хворі з фібриляцією/тріпотінням передсердь. Фібриляція передсердь — порушення серцевого ритму, яке діагностують у 2% населення.

Цей творчий огляд з повним правом можна зарахувати до своєрідних довгожителів. Адже доволі складно впродовж такого тривалого часового відрізка підтримувати високе реноме і відповідний статус конкурсу. Але, як справедливо наголошує начальник управління культури Сумської ОДА заслужений працівник культури Олена Мельник, феномен насамперед у прізвищі великого земляка, чия творчість і нині надзвичайно популярна серед шанувальників сатири і гумору. 

Польська Лодзь, розташована за 130 кілометрів від столиці сусідньої країни, її фактичний геометричний центр, ще якихось три десятиліття тому, образно кажучи, прокидалася і лягала спати за сигналом фабричного гудка. Суконні й текстильні фабрики, численні цегельні впродовж майже 150 років визначали профіль діяльності кількох поколінь тутешнього люду, змалечку призвичаєного до робітничих спецівок. Наприкінці буремних 1980-х сталося неймовірне: вся ця велетенська машина з її коліщатами, карданними валами, редукторами та іншим технічним начинням майже одночасно зупинилася. Тодішній економічний спад можна було порівняти хіба що з гігантським водоспадом, що неочікувано впав на місто.

Україна — це не лише великі гарні міста з мільйонним населенням. Це й невеликі містечка, села й селища, які часто мають унікальну й цікаву історію, культурну спадщину, традиції. І дуже добре, коли місцеві жителі не лише пам’ятають, зберігають і плекають ці безцінні скарби, а й презентують їх усім зацікавленим та охочим до нових вражень поціновувачам. І українським, і закордонним.

Полтавщина належить до областей, які попри політичні й економічні пертурбації в країні мають позитивну динаміку. Зокрема там успішно працюють машинобудівні, будівельні підприємства. Область лідирує в загальнодержавному рейтингу зі створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), за обсягами видобутку вуглеводнів, темпами впровадження органічного землеробства, бізнес-проєктів в АПК. Та останніми роками на Полтавщині стрімко розвивається ще одна, нова для регіону, перспективна галузь — туристична. Про це «Урядовому кур’єру» розповідає директор департаменту культури і туризму Полтавської ОДА Валентина ВОЖДАЄНКО.

З великим задоволенням (хоч і пізніше за інших) прочитав книжки Віталія Портникова «Тюрма для янголів» та «Дзвони Майдану». Із задоволенням і частими перегортаннями сторінок назад, аби те чи інше одкровення автора перечитати ще раз, засвоїти краще.

Застати Руслана Теліпського в його рідному Луцьку справа не з легких: він здебільшого в мандрах та експедиціях. Об’їздив усю Україну й побував у понад 60 країнах. Подорожує передусім задля поширення Шевченкової монументальної спадщини: за 20 років свого покликання віднайшов і зафіксував на камеру понад півтори тисячі пам’ятників Кобзареві у 30 країнах на п’яти континентах, а також провів понад 200  мистецьких заходів «Монументальна Шевченкіана».

На Луганщині 67,6% фельдшерських пунктів області розташовано в селах із населенням до 750 чоловік. Представники обласного департаменту охорони здоров’я стверджують, що моніторинг роботи лікарських закладів свідчить, що до них майже ніхто не звертається, а рівень надання медичних послуг не найкращий. Тобто постало питання щодо доцільності їхнього подальшого існування. А що з цього приводу думають люди, які живуть у сільській місцевості?