Сергія Саєнка із Старого Села, що поблизу Сум, добре знають не тільки в рідному населеному пункті, а й далеко за його межами. Наприклад у Харківській, Черкаській, Львівській областях. І за кордоном  —  у Сербії, Польщі, Литві, Естонії, Латвії.

Хто ви, ваше Блаженство митрополит Епіфаній, перший предстоятель Православної церкви України? Це питання ставили собі дуже багато людей і під час церковної передвиборчої кампанії, перед проведенням Об’єднавчого собору, і під час першого Синоду, й у ці перші чотири місяці існування нової церкви. З ланцюга земних подій можна зрозуміти і майбутній небесний задум — ця максима зустрічається у багатьох аскетів та богословів із різних епох.

Із початку року волинський інформпростір рясніє новинами, як лісівники зустрічаються зі школярами, проводять різноманітні екскурсії, відкриті уроки й чимало інших заходів. Може, затятим скептикам чи недоброзичливцям це й видається смішним або безглуздим. Але ініціатори такої співпраці впевнилися у правдивості давньої мудрості, яка стверджує, що коли плани розраховані на десятиліття — треба саджати дерево, а якщо на віки — виховувати дітей. І спільні заходи працівників лісової галузі та підростаючого покоління уже дають плоди.

У всій Україні розпочали роботу освітні центри «Крим — Україна» й «Донбас — Україна», через які жителі тимчасово окупованих територій можуть вступити в українські виші та заклади професійної освіти за спрощеною процедурою — без зовнішнього незалежного оцінювання, українського паспорта й атестата. Вступна кампанія триватиме до 27 вересня, але щоб претендувати на бюджетні місця, вступникам потрібно подати документи до визначеної дати.

Минулого місяця довелося побувати на фестивалі «Молодь обирає здоров’я» в Умані. Організували його відділи у справах сім’ї та молоді, з питань фізичної культури і спорту міської ради та міського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Звернув увагу на добре підготовлений фізично, озброєний глибокими знаннями колектив майбутніх медичних працівників, а поки що студентів місцевого медичного коледжу. Команда «Вітаміни» представила на фестивалі художні творчі роботи, що висвітлювали тему здорового способу життя, і музично-спортивну композицію.

Після того як лінія розмежування поділила Луганщину майже навпіл, з’ясувалося, що «туристичної бази немає». Позакривалися навіть ті поодинокі «зелені садиби», котрі щойно почали діяти в краї напередодні війни. Але фахівці та громадські активісти стверджують, що туристський потенціал в області чималий. Щоправда, нині мало хто навіть із представників новостворених ОТГ розглядає туризм як одну з галузей економіки, що може істотно впливати на розвиток громад. З іншого боку, такі унікальні історичні об’єкти, як чотири кінні заводи віком понад 200 років, ледве виживають в умовах ринкової економіки. Та саме коні, — дивовижні породисті чотириногі лікарі, можуть привабити туристів, чия щедрість здатна зберегти життя самої галузі конярства.

Знайомство з військовими Армії оборони Ізраїлю Цва хагана ле-ісраель (скорочено Цахал) почалося ще в поїзді, яким я їхав до міста Хайфи з тель-авівського аеропорту Бен-Гуріон. У нас на залізничному транспорті можна побачити озброєних вояків хіба що під час проведення якоїсь операції, а в Ізраїлі військовослужбовці Цахалу запросто їдуть додому на відпочинок чи з дому на службу з автоматом за плечима.

Минув перший навчальний рік Нової української школи. Яким він був для освітян, учнів і батьків Сумщини? Які перспективи освітнього починання на найближчі роки? Чим буде означене 1 вересня 2019-го?
На ці та інші запитання «Урядового кур’єра» відповідає директор департаменту освіти і науки Сумської ОДА Вікторія ГРОБОВА.

У радянській історіографії рідко вказували, що Симон Петлюра (1879—1926) народився в Полтаві. Якщо й давали якісь характеристики його біографії, то в кращому разі рік народження, не більше. Це робили, щоб зовсім викреслити його ім’я з пам’яті народної. І треба визнати, радянські ідеологи роботу робили професійно. Багато сучасників-полтавців пережили культурний шок, дізнавшись, що він їхній земляк.

Мій співрозмовник має прізвиська, якими іронічно звуть його знайомі й не дуже люди: Борода, Дивак, Лісник, Дикун, Лісовик, Єті чи Снігова людина. Усі вони насамперед стосуються свідомо обраного ним способу життя: більшу частину року проводити у лісових хащах якнайдалі від цивілізації й людей. Маючи гарну квартиру в центрі Слов’янська, він, однак, вважає, що його справжній дім не в місті, а в лісі.