Ще коли на Донбасі починали збиратися на мітинги з триколорами, а тим паче — з початком бойових дій, Дніпропетровщина перейшла на режим підвищеної настороги. Було створено регіональний штаб національного захисту Дніпропетровської області, терміново сформовано добровольчі батальйони територіальної оборони, на дорогах виставили блокпости, перекрили деякі залізничні сполучення з Донбасом. Будь-які спроби закликати північного сусіда на козацьку землю, де колись існувало п’ять із восьми Запорозьких Січей, одразу припиняли. Дніпропетровщина сепаратизм не впустила і розквітла синьо-жовтими прапорами. 

Ухвалення урядового пакета реформ дасть Україні змогу отримати допомогу на погашення зовнішніх заборгованостей, поповнення золотовалютних резервів і сприятиме наповненню економіки 3,5 мільярда доларів прямих інвестицій. З такими словами Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк звертався до парламентаріїв під час розгляду урядових законопроектів, потрібних для проведення реформ і отримання допомоги МВФ. 

Цей поважний ювілей вшановуватимуть не лише в Україні — ЮНЕСКО внесла 200-річчя Михайла Вербицького до календаря пам’ятних дат, які світ відзначатиме нинішнього року.
Хтось може сказати: мовляв, не час для святкувань — понад рік ми живемо в постійному болі та неспокої. Та хіба маємо право опускати руки, чого й прагне домогтися супротивник? Забути про свій обов’язок вшанувати Михайла Вербицького, який у співавторстві з Павлом Чубинським створив Україні Славень, що в складний час об’єднує українців і тих, кому болить наша доля?

Оформлення перепустки в зону АТО я чекала 20 днів, тобто вдвічі довше за визначений законом термін. Знайомі, яким поспішила «доповісти» про її отримання, розділилися в оцінках: одні вітали з подоланням бюрократичних процедур, інші якось підозріло замовкали. Слово «зона», природно, звучить образливо. Але всю глибину цієї проблеми, здається, нам ще доведеться осягнути. 

Факт залишається фактом: минає вже четвертий місяць, як наші головні борці з корупцією — народні депутати залишили питання запобігання корупції в країні без будь-якого правового регулювання. І це зроблено, за оцінками авторитетних правознавців, відверто і цинічно. Суть питання — у заключному положенні згаданого закону, який Верховна Рада ухвалила 14 жовтня минулого року.  

Дедалі частіше у центі уваги не лише українців, а й світової спільноти поряд із повідомленнями про воєнні дії на сході України опиняється страшна інформація про гуманітарну катастрофу, яка невпинно насувається на Донбас. Бойовики перетворюють населені пункти, які беруть під свій контроль, на суцільну руїну. Тамтешні жителі позбавлені не лише елементарних благ цивілізації — вони перебувають на межі виживання. Так звані російські гуманітарні конвої по 170—200 фур у кожному мали б озолотити жителів окупованих територій. Однак замість предметів першої необхідності вони везуть зброю та підмогу сепаратистам.

Гранітна плита з могили останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського на головному дворі Соловецького кремля й досі один із символів незламності українського духу. 1775 року Катерина ІІ руками свого фаворита Грицька Потьомкіна ліквідувала козацьку вольницю, а потім хизувалася  листуванням із французьким філософом-вільнодумцем Вольтером.   

— А нам не потрібно навіть читати газети чи дивитися телевізор, щоб дізнатися про зміни у країні. Досить з порога свого будинку поглянути на Дністровський лиман  чи на саму річку — і все стає зрозумілим. За тим, як збільшується чи зменшується кількість браконьєрських човнів на воді та мисливська канонада  у плавнях, можна робити висновок про безлад чи наведення порядку в усій державі», — ось таким несподіваним, але цілком слушним, якщо вдуматися, спостереженням поділився один із жителів Овідіопольського району Одещини. 

Мабуть, це логічно, що за кривавими подіями на Майдані торік, цинічним захопленням Росією Криму, а згодом — злочинним розпалюванням Кремлем повномасштабної війни на Донбасі, яка вже забрала тисячі життів і перетворила сотні населених пунктів регіону на руїни, для українського суспільства на далекий план відійшли не менш доленосні проблеми країни. Найгостріші серед них — чорнобильські.  

За даними науково-дослідного центру гуманітарних проблем Міністерства оборони серед учасників АТО психогенні розлади становлять майже 80%. Як допомагати бійцям? Адже раніше ми й думки не мали про війну, тож не дбали про підготовку військових психологів. Вихід запропонували фахівці із країн НАТО, які мають у цій справі значний досвід. У багатьох із них діють державні програми психологічної підтримки ветеранів воєн. Один із таких міжнародних проектів Wounded Warrior Ukraine реалізують за участі українських громадських і волонтерських організацій.