Символ незламності українського духу — українська льотчиця і народний депутат Надія Савченко голодує проти незаконного утримування в Росії вже 56-й день. Це безпрецедентний випадок сам по собі, а з урахуванням воєнного протистояння двох країн будь-які новини про незламну Надію сприймаються як зведення з лінії фронту. Про останні новини від Надії Савченко Укрінформу розповіла її сестра Віра, яка вчора вночі повернулася до Києва після побачення з нею у «Матроській тиші».    
— Віро, ми розмовляли з вами напередодні поїздки в Москву, і ви  не могли сказати напевно, чи дадуть вам дозвіл на побачення з сестрою і які процедури для цього треба буде виконати.

За даними Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, станом на 30 січня 2015 року на розгляд Міжвідомчої комісії внесено 14 139 справ, із них 13 628 учасникам АТО вже надано статус УБД (учасника бойових дій, детально — див. таблицю).  

Соціальні катаклізми супроводжує сплеск злочинності, і нині населення дуже добре відчуває це. У правоохоронних органах частина співробітників звільнилася, декого відправили у зону АТО. Але при цьому треба запобігати порушенню закону. Як за таких умов справляються з поставленими завданнями міліціонери Луганщини, розповідає генерал Анатолій НАУМЕНКО. 

«Урядовий кур’єр» продовжує розповідати про ситуацію в прифронтових та суміжних з Росією областях. Ми вже змалювали життя Харківської і Запорізької областей. Тепер — про Сумську. 

Законотворці визначилися із трьома основними принципами, на основі яких має бути створено поліцію європейського зразка. Обіцяють, що їх запровадження радикально змінить не лише принципи роботи органів внутрішніх справ, а й поверне довіру суспільства.  

Робочу поїздку  на Харківщину  глава держави  розпочав з відвідин  Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. Там він зустрівся з військовослужбовцями із зони АТО, які проходять лікування і реабілітацію. Спілкуючись із бійцями, побажав їм швидкого одужання і наголосив: «Ви потрібні Україні. Ми пишаємось вами. Українська армія і весь український народ дивляться на вас із великою вдячністю». 

Проректор Європейського університету Андрій Бутенко шість місяців служив рядовим у зоні АТО.
— Ніхто нас, солдатів, не інформував про події в державі і за її межами, — каже він. — Розумію, що в польових умовах складно забезпечити доступ до електронних ЗМІ. Але ж газети доставляти туди хтось мусить?!
Цей факт став одним із мотивів, чому Європейський університет виступив організатором «круглого столу» після того, як на території Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а Верховна Рада визнала Росію країною-агресором.

2008 року на Сумщині почали проводити земельні аукціони, які започаткувала «Сумиагропромбіржа». Завдяки цьому  виділення масивів для ведення фермерських господарств стало максимально прозорим, а місцеві громади почали одержувати вагомі кошти  для розвитку місцевих територій.
Пік аукціонної активності припав на 2012-й, коли в області  реалізували 237 лотів (земельних ділянок). Тоді до місцевих бюджетів надійшло понад мільйон гривень.
Однак із часом таких аукціонів ставало дедалі менше, аж доки торік їхня кількість скоротилася до семи.
У чому причина такого різкого спаду? Про нинішні проблеми у проведенні земельних аукціонів кореспондентові «УК» розповідає заступник директора «Сумиагропромбіржі» Олег ШЕСТАК.

Свого часу тут жирувала радянсько-партійна еліта. Потрапити у часи СРСР на територію Дніпровсько-Тетерівського заповідно-мисливського господарства, що за 60 кілометрів на північ від Києва біля села Сухолуччя, простим людям було неможливо — її охороняли спецслужби. Лише коли серпасто-молоткастий режим почав сипатися, група природоохоронних активістів прорвалася в це спецсафарі. Особливо вразили екологів мисливські вишки з… вуличними ліхтарями біля них. Ліхтарі горіли цілодобово — щоб кабани звикли до світла і, не боячись його, приходили вночі їсти підкормку. Це давало змогу поціляти у здобич навіть п’яним «мисливцям». 

Майже щодня діячі мистецтв виступають перед учасниками АТО. Досі маршрути обирають самостійно. І так уже виходить, що в одних місцях артисти бувають частіше, а інші й зовсім випадають із поля зору. Проблеми виникають не лише географічні. І учасники АТО, і жителі прифронтових районів потребують не лише пісень. Посил культури має зцілювати й бути просвітницьким.