17 лютого в центрі Одеси пролунав потужний вибух, який попередньо був кваліфікований як теракт. Приблизно о 23 годині вибуховий пристрій спрацював у підвалі будинку на Великій Арнаутській, 85. Саме тут розташовано сервісний центр, що належить лідеру одеського Автомайдану Євгену Рєзвушкіну. Постраждалих немає.

«У 80% випадків люди, чуючи, що Луганськ чи Донецьк, кидають трубку або ж прямо кажуть, що жодних справ з такими мати не хочуть», — донеччанин Ігор Єремічев каже, що навіть з грошима найняти житло переселенцеві з південного сходу в Одесі непросто. Працюючи в благодійному фонді «Дім надії», він переймається прийомом переселенців з охоплених війною територій. І може робити якісь узагальнення. 

Уже котре за ліком засідання горезвісного Басманного суду Москви у справі української льотчиці Надії Савченко закінчилося передбачувано. За кремлівським сценарієм невинну жінку знову залишили за  гратами, чітко усвідомлюючи, що прирікають на вірну смерть. Як відомо, можливості людського організму не безмежні, а полонена голодує понад два місяці поспіль. 

Нині ще донедавна звичні для мирного Краматорська картини, на жаль, відійшли у минуле: тут і там навіть у центральній частині поряд із житловими будинками із землі стирчать хвости реактивних снарядів. А обстрілів із потужної зброї, що вбиває на великій відстані, стали побоюватися і люди, і птахи, і все-все живе на цій території… 

Навіть за тисячі кілометрів від місця проведення АТО, у мирних містах і селах України, звичайні люди потенційно можуть щодня наражатися на небезпеку або потрапити у надзвичайну ситуацію. Джерелом її можуть бути як небезпечні люди (терористи, фанатики, особи із захворюваннями нервової системи та ін.), так і залишені ними вибухо-, вогненебезпечні або токсичні предмети.  

На тлі активних бойових дій під Дебальцевим і Маріуполем та війни фейків стосовно  того, чи літають уже над українською землею російські штурмовики, важко без емоцій аналізувати можливі сценарії розвитку подій за столом переговорів у Мінську. Прогнозувати результати цієї зустрічі складно ще й тому, що досі не відомо, чи справді сьогодні до білоруської столиці з’їдуться лідери Німеччини, Франції, України  та Росії. 

З початку року в Україні почали видавати закордонні паспорти нового зразка — біометричні, з чипом, на якому міститься необхідна інформація про його власника, а також звичайні, але зі зміненим внутрішнім дизайном. На оформлення їх на 9 лютого уже подано понад 162 тисячі заяв, з них понад 47 тисяч — на біометричні. За словами голови Державної міграційної служби Сергія Радутного, черги, які були у перші дні подачі заяв на оформлення цих документів, тепер істотно зменшились.  

Обмеження на проведення перевірок бізнесу запроваджено урядом 13 серпня 2014 року. Спочатку ця заборона мала діяти до 31 грудня 2014 року. Проте потім її подовжили до 20 червня 2015 року. Таке рішення ухвалили задля зменшення тиску контролюючих органів на бізнес. Щоправда, на думку представників бізнесу, це сприяє поширенню контрафактної продукції.  

Найкраще місце для музею, вважає В’ячеслав Кириленко, —міжнародний центр культури і мистецтв, який кияни знають як Жовтневий палац. Його власник — Федерація профспілок. Якщо вона не погодиться поступитись приміщенням, то, переконаний віце-прем’єр-міністр — міністр культури, проблему можна буде розв’язати ухваленням спеціального закону. 

Житель дощенту зруйнованого селища Піски, який заріс кудлатою бородою майже по самі очі, ходить доріжкою і сам до себе усміхається. Чолов’яга зізнається: вперше за останні півроку, проведені здебільшого у підземеллях, може ось так неквапливо прогулюватися із випрямленою спиною. І головне — тепер не потрібно боятися, що щомиті звідкілясь прилетить смертоносний метал. Тихо-тихо. Тільки чути, як шумлять дерева і ліниво нявчить гладкий кіт, за яким бігає заклопотаний малюк. Запитання, звідки сюди приїхав, змушує його припинити лови. «З іншого дому! — охоче відповідає він. І після невеличкої паузи додає: — Тут краще!»