Ситуація на сході країни настільки складна, що влада України весь час тримає у курсі справи закордонних партнерів, консультуючись телефоном і проводячи численні зустрічі. Ось і цього разу глава нашої держави Петро Порошенко провів зустріч із заступником державного секретаря США Ентоні Блінкеном, який перебував з візитом у Києві.
Президент висловив задоволення рівнем координації і взаємодії між Сполученими Штатами Америки і Європейським Союзом у питаннях мирного врегулювання ситуації на сході України та наголосив на необхідності посилення обороноздатності нашої країни.

У тяжкий для країни час українки боронять рідну землю, зігрівають та лікують нужденних і мріють про щасливе майбутнє — особисте і наше спільне.

Як засліпити ворожі тепловізори? Або замаскувати стовп інфрачервоного випромінювання, що видає розташування буржуйки в землянці, бліндажі наших бійців? Або підстрахувати вартового, коли йому доводиться стерегти ділянку, порослу кущами чи помережану звивистими ярами? 

Історія законопроекту №1362 щодо мораторію на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді довга і непроста. Він то зникав із порядку денного сесії Верховної Ради, то його двічі переносили у списку на обговорення аж у самий кінець. Нарешті, коли він пройшов перше читання — у ЗМІ здійнявся шквал розпачливих публікацій, а пошта понесла до депутатів та урядовців листи: «всьо пропало», «галузь знищують». 

Ще коли на Донбасі починали збиратися на мітинги з триколорами, а тим паче — з початком бойових дій, Дніпропетровщина перейшла на режим підвищеної настороги. Було створено регіональний штаб національного захисту Дніпропетровської області, терміново сформовано добровольчі батальйони територіальної оборони, на дорогах виставили блокпости, перекрили деякі залізничні сполучення з Донбасом. Будь-які спроби закликати північного сусіда на козацьку землю, де колись існувало п’ять із восьми Запорозьких Січей, одразу припиняли. Дніпропетровщина сепаратизм не впустила і розквітла синьо-жовтими прапорами. 

Ухвалення урядового пакета реформ дасть Україні змогу отримати допомогу на погашення зовнішніх заборгованостей, поповнення золотовалютних резервів і сприятиме наповненню економіки 3,5 мільярда доларів прямих інвестицій. З такими словами Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк звертався до парламентаріїв під час розгляду урядових законопроектів, потрібних для проведення реформ і отримання допомоги МВФ. 

Цей поважний ювілей вшановуватимуть не лише в Україні — ЮНЕСКО внесла 200-річчя Михайла Вербицького до календаря пам’ятних дат, які світ відзначатиме нинішнього року.
Хтось може сказати: мовляв, не час для святкувань — понад рік ми живемо в постійному болі та неспокої. Та хіба маємо право опускати руки, чого й прагне домогтися супротивник? Забути про свій обов’язок вшанувати Михайла Вербицького, який у співавторстві з Павлом Чубинським створив Україні Славень, що в складний час об’єднує українців і тих, кому болить наша доля?

Оформлення перепустки в зону АТО я чекала 20 днів, тобто вдвічі довше за визначений законом термін. Знайомі, яким поспішила «доповісти» про її отримання, розділилися в оцінках: одні вітали з подоланням бюрократичних процедур, інші якось підозріло замовкали. Слово «зона», природно, звучить образливо. Але всю глибину цієї проблеми, здається, нам ще доведеться осягнути. 

Факт залишається фактом: минає вже четвертий місяць, як наші головні борці з корупцією — народні депутати залишили питання запобігання корупції в країні без будь-якого правового регулювання. І це зроблено, за оцінками авторитетних правознавців, відверто і цинічно. Суть питання — у заключному положенні згаданого закону, який Верховна Рада ухвалила 14 жовтня минулого року.  

Дедалі частіше у центі уваги не лише українців, а й світової спільноти поряд із повідомленнями про воєнні дії на сході України опиняється страшна інформація про гуманітарну катастрофу, яка невпинно насувається на Донбас. Бойовики перетворюють населені пункти, які беруть під свій контроль, на суцільну руїну. Тамтешні жителі позбавлені не лише елементарних благ цивілізації — вони перебувають на межі виживання. Так звані російські гуманітарні конвої по 170—200 фур у кожному мали б озолотити жителів окупованих територій. Однак замість предметів першої необхідності вони везуть зброю та підмогу сепаратистам.