Питання забезпечення зайнятості в літній період дітей дошкільного та молодшого шкільного віку нині актуальніше, ніж до вій­ни. Це чудово розуміють на Полтавщині, яка стала місцем компактного проживання внутрішньо переміщених дітей. В області з усією відповідальністю  ставляться до його вирішення: організовують для них різноманітні розважально-пізнавальні заходи, екскурсії, роботу гуртків, знайомлять з українськими народними традиціями, обрядами, звичаями, проводять майстер-класи, виставки.

Євген Головаха, директор Інституту соціології Національної академії наук України, знає про українське суспільство все. Думаю, що знає все і про нас сьогоднішніх. Не лише тому, що опитування громадської думки не припиняються під час війни, а ще й тому, що всю війну Євген ГОЛОВАХА провів у Києві, категорично заявивши, що нікуди з нього не виїде. Коли проводжав в евакуацію співробітників, здобув свій життєвий досвід і може говорити про наше сьогодення та майбутнє, до чого готуватися і чого краще спробувати уникнути.

До парку чи лісу Віктор Боркута з Чорткова на Тернопіллі зазвичай ходить з бензопилою, сокирою та іншими інструментами. Ще може замовити якийсь транспортний засіб і навіть покликати когось на поміч. Спонукає ж його до цього творча робота і захоплення: він активно займається художнім різьбленням по дереву, коренепластикою. Що назбирав у природі, перетворивши на мистецькі витвори, можна до кінця липня побачити в Тернопільському художньому музеї.  

Уже кілька тижнів один з недавніх знайомих заклопотано лаштується в дорогу. Робить це дуже ретельно, прискіпливо і системно. Само собою, відповідно готує автомобіль і подбав про запаси пального. Укотре уважно вивчає і проробляє всі можливі головні та запасні маршрути руху й простежує стан доріг. Тримає під постійним контролем ситуацію в місті, куди зібрався, й у найближчих населених пунктах. 

 Через ворожі обстріли рідні місця змушені покидати не тільки люди, а й сільськогосподарські тварини. Так до Полтави потрапили кількадесят  зааненських та альпійських кіз із племінного репродуктора «Святогірська коза», який розташований у селі Студенок Ізюмського району Харківської області. Це всього за десять кілометрів від міста Святогірськ на Донеччині.

 У незвичних умовах, глибоких розходженнях між потребами і реаліями сьогодення перебуває стан туристичної галузі на Закарпатті. Уперше за останні роки цей регіон країни не став центром масового туризму. Готелі, пансіонати, зелені садиби, перевізники, екскурсоводи вдовольняються лише незначною часткою тих замовлень, які мали раніше. Причина всього — війна. 

 З початку повномасштабного вторгнення рф світ дізнався про багато моторошних злочинів, які скоювали російські військові в населених пунктах України, серед яких — катування та вбивства мирних громадян. Скоювали росіяни в нашій державі і сексуальні злочини  і щодо жінок, і щодо дітей.

Українські правоохоронці із першого дня вторгнення рф у межах кримінальних проваджень збирають доказову базу про нелюдські дії загарбників на наших територіях.

 Днями, точніше, 5 липня, міста-сусіди на півночі Донеччини Краматорськ і Слов’янськ аж занадто гучно відзначали восьму річницю визволення від рашистської окупації, яка 2014 року тривала близько трьох місяців. Однак на відміну від минулих років, тепер тут гримлять не поодинокі символічні постріли — салюти на вшанування загиблих визволителів. Просто в населених пунктах лунають вибухи, спалахують пожежі й здіймаються догори стовпи пилюги та диму, оскільки знавіснілі російські загарбники безжально обстрілюють ці міста з усіх видів потужної зброї. Зокрема нещодавно нелюди вдарили по Слов’янську касетними снарядами.

Загалом від початку впровадження проєкту в березні й до кінця червня про готовність надати прихисток дітям через Telegram-бот @dytyna_ne_sama_bot заявили понад 21 000 людей. Більш як тисяча з них пройшли всі етапи підбору в межах програми «Дитина не сама» та успішно завершили підготовку, повідомляє Міністерство соціальної політики.
Загальнонаціональна програма «Дитина не сама» — ініціатива радниці — уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, створена і запроваджена Офісом Президента спільно з Дитячим фондом ООН UNICEF Ukraine та Міністерством соціальної політики.

Від початку війни Євросоюз прийняв майже 6 мільйонів біженців з України, застосувавши вперше в історії свого існування механізм надання тимчасового захисту. І хоч Європа не вперше за останнє десятиліття зіткнулася з напливом мігрантів, кількість українців, яку прихистили в себе держави ЄС, у Брюсселі називають безпрецедентною.
Найбільший тягар взяли на себе сусідні з Україною держави: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та Румунія. Хоч потік біженців не припиняється, влада держав ЄС продовжує політику підтримки і солідарності, приймаючи у себе тисячі українців, переважно жінок і дітей, і заявляє, що допомагатимуть Україні стільки, скільки це буде потрібно.