Завжди цікаво бути у тих господарствах, які  нагадують колишні колгоспи: не показові або занедбані, а колгоспи-трудяги, котрі дбали про своє село та годували державу. Тепер вони  зберегли структуру виробництва, кадри, а також добру традицію — керівник має бути місцевий і досвідчений. 

Донецький шахтар із солідним підземним стажем про свою трудову біографію каже дуже лаконічно: «Дві «Шахтарські слави», одна підземна пожежа, два переломи, група інвалідності та чотири місяці без пенсії». А нинішній стан справ гірник, який знає справжню ціну чорного золота, коментує не без чорного гумору: «Ми пережили «реструктуризацію» вугільної галузі, витримали кілька так званих реформ, але, виявляється, це дрібниці порівняно з «республікою».   

Численні розмови серед науковців, практиків, політиків та й у громадянському суспільстві про те, що наша держава, володіючи найродючішими ґрунтами (чорноземами), спроможна прогодувати півсвіту, на жаль, можна ставити під сумнів. Адже через нераціональне і безсистемне використання земель та недотримання вимог щодо охорони ґрунтів в Україні відбувається істотне зниження їхньої природної родючості й постійна деградація, різноманітне забруднення й фізичне зменшення площ сільгоспугідь. 

Останнім часом в Україну масово і безконтрольно  імпортується свинопоголів’я і свинина, що небезпечно з ветеринарної позиції і призводить до занепаду вітчизняної галузі. Про це говоримо з головним науковим співробітником  Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України Валентином РИБАЛКО.

Фермерам і сільгоспвиробникам тепер не до розмов: весна — і цим усе сказано! Втім, вони змушені не говорити, а кричати так, щоб їх почули в столиці. Бо з такими проблемами, як цієї весни, ще не стикались. 

Про це заявив заступник міністра агарної політики Володимир Лапа. «Ми не очікуємо недосіву, який перевищував би 3—5%. Та й то це через анексію Криму і окупацію територій у Донецькій і Луганській областях», — спрогнозував він. І додав, що цього року комплекс весняно-польових робіт подорожчав до 66,5 мільярда гривень, або на 65% проти минулого року. При цьому дефіцит ресурсів на посівну оцінено у 12 мільярдів, проти шести торік. 

Одне із стратегічних завдань соціально-економічного розвитку Миколаївщини — розвиток транспортного потенціалу. Географічне розташування на вході до внутрішніх водних шляхів, розгалужена потужна транспортна система, до складу якої входять усі види транспорту, наявність судноплавних водних артерій — все це відіграє провідну роль у виконанні й нарощуванні вантажоперевезень та розвитку Миколаївського транспортного вузла. 

Адже всі місцеві бюджети тепер можна затверджувати самостійно, не чекаючи затвердження бюджетів районних чи міст обласного значення. Місцеві фінансові документи затверджено попри прогнози скептиків щодо того, що зміна всієї системи бюджетних відносин між центром і містами та селами може призвести до колапсу місцевих рад. 

Чи можуть нині жителі одного з найстаріших обласних центрів України — Ужгорода впливати на розвиток свого міста і почуватися господарями у спільному домі? Відкидаючи різновекторні суспільно-політичні вітри, що проносилися містом за останні два десятиліття, люди змушені констатувати: місцева влада ніколи не горіла бажанням створювати таке середовище для 125 тисяч ужгородців, тисяч гостей.  

Наприкінці минулого року в пресі було опубліковано повідомлення, що Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») працює над проектом заводу, на якому з кам’яного вугілля зможуть виготовляти синтетичне паливо. Вартість останнього, стверджували фахівці, буде на 15—20% нижчою, ніж палива з нафти. Новий завод зможе випускати мільйон тонн світлого палива на рік, що дасть змогу Україні на 15% скоротити імпорт бензину та дизельного палива.