Нинішній рік виявися складним для українських садоводів. Приморозки у травні послабили імунітет фруктових дерев до грибкових хвороб, а засоби догляду за садом значно подорожчали. А коли настав час збирати врожай, стало очевидним, що традиційний ринок збуту продукції звузився. Тож як розпорядилися врожаєм визнані лідери в цій галузі нашої держави — господарства корпорації «Вінницясадвинпром»? 

Це наблизить теплогенератори впритул до споживача, і зменшить обсяги теплоносія на 20%. А тому — забезпечить справжній прорив в економії газу в багатоквартирних будинках у 33-му та 40-му мікрорайонах міста. 
Європейські та вітчизняні фахівці переконані, що така реконструкція теплового господарства забезпечуватиме щороку економію в приблизно півтора десятка мільйонів кубометрів газу. Нині це можливість протягом шести місяців у літній період підігрівати воду для населення обласного центру або два місяці протягом зимового періоду подавати тепло. Відмова лучан від придбання такої кількості газу стане найкращою відповіддю кремлівському диктатору, який через постачання або непостачання прозорого енергоносія шантажує не лише Україну, а й усю Європу. 

Народна мудрість каже, що в житті людини є три головні віхи: збудувати дім, народити сина і посадити дерево. Звісно, кожен із нас ці три складові виставляє у власній послідовності. А вона, ця послідовність, скоріш за все залежить від стартових матеріальних можливостей, які зазвичай невеликі. Скажімо, якщо посадити дерево — не проблема, то збудувати дім не те що складно, а просто дорого. 
Водночас і в хаті з лободи селитися не хочеться. Тож найбільш прийнятний вихід із ситуації — державні програми житлового будівництва. Однак нині фахівці зауважують, що можливості молодіжного кредитування житла не встигають за попитом. Тому для частини молоді надія побудувати власну оселю в Україні стає примарною. І це чи не головна причина того, що хлопці та дівчата їдуть за кордон, де власний дім все ж таки придбати простіше. 

15 і 18 жовтня в Запоріжжі близько півтори сотні осіб у масках із символікою однієї з радикальних організацій протягом кількох годин блокували основні прохідні ЗМК «Запоріжсталь», поставивши під загрозу роботу всього багатотисячного колективу комбінату. Блокуючи проїзд вантажівкам, вони заявляли про екологічну спрямованість своєї акції.

Пікетувальники  на півдня  заблокували транспортні артерії комбінату,  перешкоджаючи його виробничій діяльності. При цьому працівники комбінату і підрядних організацій не могли потрапити на свої робочі місця, також було перервано постачання обладнання та сировини.

А також намагатиметься якомога швидше і дорожче продавати на торгах активи, які залишились у фінустанов після визнання їх неплатоспроможними, і шукатиме інвесторів для банків, у які введено тимчасові адміністрації. Про таке завдання Фонду гарантування вкладів фізосіб розповів під час прес-клубу його директор-розпорядник Костянтин Ворушилін.
За його словами, фонд  не був розрахований на таке масове падіння банків і кризу банківської системи. Йому забракло грошей для повернення всім вкладникам банків, що збанкрутували, гарантованої суми 200 тисяч гривень. Тож страхувальникові депозитів нещодавно довелося піти на складну процедуру фінансового наповнення.  «Основне джерело фінансування фонду — це відрахування банків залежно від кількості вкладів. На жаль, їх не вистачає, тому фонд взяв гроші в кредит у Нацбанку під ставку 12,5%», — пояснив він. 

У важкі часи країна та її гро   мадяни стоять пе   ред нелегкими випробуваннями. Ось така болюча тема, як неповернення депозитів пересічним і не дуже вкладникам українських банків згідно з горезвісними постановами Нац   банку. Це триває досі, і обсяги неповернень, так само, як і кількість звернень до судів власників депозитів, щоб «вибити» свої кревні у фінансових установ, значно зросла. Дії регулятора незаконні — впевнені майже всі юристи.
Згадаймо історію та викладімо читачу ретро   спективу цього питання. Почалося все з того, коли в найстрашніші для України дні й тижні наприкінці лютого 2014 року регулятор ухвалив постанову №104, згідно з якою обмежувалася можливість зняття депозитів в іноземній валюті: за вкладом його власник міг отримати, приміром, у доларах не більше суми, еквівалентної 15 тисячам гривень за офіційним курсом Нацбанку. За умови дострокового розірвання валютного депозиту його суму виплачували вкладникові у гривнях за курсом купівлі валюти банку на день операції. 

Відповідну угоду підписано на міжрегіональному форумі в Дніпропетровську. На цей енергетичний захід з’їхалися представники обласних рад, урядових організацій, ЖБК, ОСББ, експерти, науковці майже з усіх регіонів України, а також гості з інших країн. 

Сонце та іграшкові паперові вітряки немов запрошували гостей та жителів міста відвідати виставку нових технологій «Лідери енергоефективності». І якщо дітей більше цікавили саме вітрячки та повітряні кульки, то увагу дорослих привертав велосипед з невеличким пристроєм.

Пригадуєте фразу з «Кавказької полонянки», яка стала крилатою? Так, ідеться про «Хай живе наш суд — найгуманніший суд у світі!»  А спливла вона в пам’яті після ознайомлення з ухвалою, винесеною нещодавно одним із суддів Верховного суду України. До речі, у справі, яка набула широкого резонансу завдяки ЗМІ. Суть конфлікту на Сумському НВО імені М. Фрунзе досить детально висвітлював і «Урядовий кур’єр» у публікаціях  «Коли підштовхування до прірви видають за благо», «Під прицілом — українське машинобудування» та «Що за ширмою спекуляцій навколо НВО імені Фрунзе?» 

Пропорційно до зниження температури «підігрівається» у суспільстві обговорення найгострішої проблеми сьогодення — ймовірність енергетичної кризи в Україні. Щойно розпочали опалювальний сезон, а вже бракує газу, на складах недостатньо вугілля, необхідного для безперебійної робити теплових електростанцій, виробництва електроенергії. Аби знизити соціальну напругу в суспільстві, шахтарі західного регіону запевняють: в умовах, коли через війну на сході держави паралізовано роботу більшості шахт Донбасу, вони готові підставити надійне плече державі й компенсувати катастрофічне зменшення видобутку вугілля.  

Десять років сільгоспвиробники краю не бачили такого врожаю, стверджує виконуючий обов’язки директора департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Любов Безкоровайна. Попри те, що працювати довелося в небезпечній ситуації й аграрії боролися за кожен центнер, середня врожайність зернових культур сягнула 32,5 центнера з гектара. Тобто на 10,5 центнера вища, ніж торік. І майже на рівні середніх показників в Україні, хоч за краєм міцно закріпилося визначення «зона ризикованого землеробства».