Енергозбереження

З-поміж міфів, придуманих і поширених придворними істориками радянської доби, знаходимо  той, що батьками електрифікації на теренах колишньої імперії були радянська влада та вождь усіх трудящих. Більше того, в одному зі старих підручників довелося прочитати про репресії проти українських селян, які, протестуючи проти комнезамівської влади, що заганяла їх до колгоспів, навмисно розстрілювали з рушниць порцелянові чашки на електричних  стовпах, закуплені за золото в Німеччині, і, звісна річ, піддавалися за ці «шкідницькі дії» жорстоким репресіям чекістів. 

Обсяги видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на шельфі Чорного і Азовського морів становив 1,17 млрд куб. м, що на 11,2% перевищило показник попереднього року. Нинішнього року в «Чорноморнафтогазі» планують збільшити обсяги ще на 40% — до 1,65 млрд куб. м. Одночасно вітчизняні компанії та їх партнери впритул наблизилися до початку широкомасштабних пошуків нафти і газу на великих чорноморських глибинах. 

Не лише експерти, а й ті, хто відстежує перебіг подій на газовому «фронті» між Україною і Росією, не сумнівалися, що наш «стратегічний партнер» обов’язково відреагує на підписання угоди в Давосі про видобуток сланцевого газу на Юзівському родовищі на сході України компанією Shell. До цього просто підштовхувала логіка дій «Газпрому». Адже торік, коли Україна заявила про скорочення обсягів закупівлі російського газу та перехід на альтернативні види палива, російський газовий монополіст вустами своїх речників та чиновників неодноразово погрожував, що українська газотранспортна система незабаром стане нікому не потрібною через таку політику. Цього разу «Газпром» вдався, на його думку, мабуть, до найвагомішого аргументу і буквально наступного дня після підписання згадуваної угоди   виставив НАК «Нафтогаз України» рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не купувала в 2012 році. 

Ситуація у нафтодобувній сфері прогнозовано погіршується. Очікування негативних результатів грунтувалося на вкрай недостатніх інвестиціях, без яких зростання видобутку неможливе. За останні два роки видобуток нафти скоротився на 7,7%. Характерно, що найбільший «внесок» у таку динаміку зробила найпотужніша компанія галузі «Укрнафта», що на 50% належить «Нафтогазу України», — тут падіння обсягів видобутку нафти становить 8,2%. Виробництво газоконденсату в компанії зменшувалося рекордними темпами — 26% за два роки! 

Згадую своє  дитинство, коли на  берегах річки Здвиж, що протікає неподалік Києва, копали торф, сушили його і робили брикети, аби взимку зігріти домівку. І це попри те, що вугілля тоді  коштувало майже копійки. Газ постачали тільки в балонах, раз на два тижні. Проте люди заощаджували власні кошти за допомогою природи. Вона  й  нині нам дарує таку можливість, а ми цим майже не користуємося. Енергоносії у нас під ногами:  це лушпиння соняшникового насіння, тирса, кукурудзиння тощо. Потрібно лише вміти його правильно використати для енергетичних потреб.

«Завод зупинено. Прохідна зачинена», — таким оголошенням на склі дверей, якими ще недавно проходили тисячі працівників підприємства, зустрів нас, журналістів, Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Ще гнітючіше враження справляють порожні цехи унікального, одного з найбільших у Європі, виробника феросплавів і єдиного, що виплавляє весь асортимент цієї продукції та металевий марганець. Точніше, виплавляв, оскільки з 1 грудня завод зупинено. Як, до речі, і Стахановський завод феросплавів (СЗФ) — головне бюджетоутворююче підприємство міста, в якому воно розташоване. Навіщо і кому це вигідно? Відповідь на ці запитання ми намагалися одержати, спілкуючись із керівництвом та працівниками ЗЗФ.

Днями, як повідомили ЗМІ, НАК «Нафтогаз України» і компанія Keppel FELS Limited (Сінгапур)  підписали договір про поставки двох напівзанурювальних плавучих морських бурових установок. На відміну від попередніх двох – вже працюючої «Петро Годованець» та «Незалежність», яку планують запустити  до кінця року, нові  дозволять працювати на значно більших глибинах.

Розвиток гідроенергетики, зокрема, малої, як галузі відновлювальної енергетики, є важливою складовою політики енергетичної безпеки держави. За даними експертів, гідроенергетичний потенціал малих річок країни становить близько 12,5 млрд кВт/г, а максимальний потенціал країни в малій гідроенергетиці – 8,3 млрд кВт/г. Енергетична стратегія України передбачає, що до 2030 року малі ГЕС мають виробляти 4,3 млрд кВт/г, або 2,5% від загального обсягу електроенергії.  

Щоп’ятниці мільйони українців поринають у вир замовних, добре зрежисованих телевізійних шоу, прагнучи зрозуміти, що ж все-таки відбувається за лаштунками політичної вистави про українсько-російські «газові війни». Більшість телеглядачів і не підозрює, що за словесним лушпинням «патріотів» приховується чимало неблаговидних справ. В тому числі руйнація державних підприємств вітчизняного нафтогазовидобувного комплексу.

У жовтні 2012 року в Харківській області стартувало буріння першої пошукової свердловини нетрадиційного газу в Україні. Якщо пошуки в рамках проекту спільної діяльності всесвітнього гіганта «Шелл» та державної компанії «Укргазвидобування» підтвердять наявність комерційних запасів природного газу, за кілька десятків років Україна може подвоїти його власний видобуток. Про екологічну та технологічну безпеку видобутку нетрадиційного газу докладніше від спеціалістів «Шелл».  

Про розвиток малої гідроенергетики в Закарпатті «Урядовий кур’єр» за останні півроку писав уже двічі («Чи будуть у Карпатах міні-ГЕС?» (9 червня), «Жоден кіловат не може бути зайвим» (26 липня). Потреба в електроенергії з альтернативних джерел наростає, як і цікавість громадськості до малих ГЕС. Та сприйняття цих перспектив далеко не однакове: від палкого схвалення до повного заперечення. У краї за Карпатами ініціативу перехопили ті, хто критично ставиться до пришвидшених темпів розвитку малої гідроенергетики. «Опозиціонери» вважають такий розвиток загрозою для українських Карпат, шляхом до руйнування природних екосистем, що матиме украй згубні наслідки.

Протягом 2011 року Україна стала центром уваги світової громадськості в зв’язку з реалізацією великомасштабних проектів у сфері поновлюваної енергетики, що дало змогу суттєво зменшити енергодефіцитність півдня країни. Особливо актуально це для Криму, оскільки багато електроенергії транспортують із Запорізької АЕС з величезними втратами. Нині тут побудовано вже чотири сонячні електростанції загальною потужністю 227 МВт, якої достатньо для забезпечення електроенергією майже 61 тисячі домогосподарств.