Історія

«Дорогий солдате, дякую за Перемогу. Куди ти пішов? У рай? Вертайся! У нас тут країну відбирають! Ти тоді переміг і зараз переможеш». Цей щемний лист написав п’ятикласник однієї з київських шкіл, а прочитати його може вся країна на виставці «Родинна пам’ять про війну: Збережено».   

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: Як Росія Ригу визволяла Українська мати польської «Солідарності» Від лінії Керзона — до торгу Україною  

Упродовж 1944—1946 і 1951 років з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини силоміць вивезли майже півмільйона українців. Примусове переселення сотень тисяч людей тогочасні політичні режими прикрили, мов фіговим листком, укладеною угодою між тодішньою УРСР і Польським комітетом національного визволення про так звану евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР до Польщі. Чи не найбільше з депортованих (майже 200 тисяч осіб) знайшли прихисток на Тернопільщині. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: Герой із будинку розпусти Ядерний гриб великодержавних амбіцій Курильські острови: «ісконно рускіє» чи віджаті?  

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:  Міф великої хартії розрядки  Зоряні висоти немістечкового патріотизму Пісенний скарб нашого народу  

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Наш стяг над Україною «Ніколи не побачити вам нас прикованими до весел на галерах» Не такий народ чи вожді? 

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР 12-го скликання, депутати якої ще не підозрювали, що вже працюють у вищому представницькому органі влади незалежної країни, 357 голосами «за» ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. На той час аналогічні документи вже ухвалили парламенти фактично окупованих Червоною армією у 1940 році Литви, Латвії й Естонії й навіть РРФСР, де Перший з’їзд народних депутатів 12 червня 1990 року проголосив державний суверенітет Росії. Прикро, що про це постійно забувають великодержавні шовіністи, які звинувачують у розвалі «союза нєрушімого» всіх без винятку, починаючи з «невдячних інородців» і закінчуючи «американським імперіалізмом», але не російських політиків, після рішення яких подальше перебування на «титаніку» під червоним прапором стало смерті подібне. 

Цього року у зв’язку з тисячоліттям смерті Володимира Великого до постаті київського князя, який увійшов в історію хрещенням Русі, прикута особлива увага. Президент України Петро Порошенко ще 25 лютого нинішнього року підписав указ «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Руси-України», яким передбачено впродовж цього року провести наукові конференцій, круглі столи, дискусії, викарбувати пам’ятну монету, виготовити поштові марки і конверти та інші заходи з ушанування визначної історичної постаті. Росія також планує чимало урочистостей задля відзначення роковин смерті Хрестителя, які із розмахом відбудуться у кількох містах Росії і навіть у сусідніх державах. Завершиться вшанування восени встановленням величного, більшого за київський, бронзового пам’ятника у Москві заввишки 25 метрів і вагою 300 тонн.

 ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:  Незасвоєні уроки першої крові  Гірка чаша за любов до Вітчизни «Олімпіада наша», а на ділі — повна Раша 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: Капітане, ти ніколи не станеш майором… Рятівник Божої комахи Атомна бомба для Сталіна  

Гарячі каштани Срібної землі Заслуга українських металургів Тупий предмет народного волевиявлення

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ: У похід проти імперіалізму рушили на американській техніці Наш «Борець за свободу» Імперські амбіції — ціною України