Історія

На території зернозаготівельного пункту невеликого села Горошине  на Полтавщині, добре відомого рибалкам усієї країни, стоїть напівсухий крислатий дуб. За народними переказами, саме під цим дубом стояв у тривожні серпневі дні 1812 року  намет Івана Котляревського, коли він приїжджав у тодішнє сотенне містечко Горошин формувати ополченський кінний козачий полк. 

Завидна доля випала написаним у далекому 1862 році Павлом Чубинським віршованим рядкам «Ще не вмерла України і слава, і воля». Півтора століття живуть ці слова у серцях українців, набувши нині статусу одного з головних символів нашої незалежності й державності. Глибоко символічно, що текст створив уродженець Великої України, а музику — галичанин Михайло Вербицький. Народжений їхнім талантом твір об’єднав українців ще задовго до того, як постала єдина і соборна Українська держава.  

Сімдесяті роки минулого століття остаточно визначили долю прибережних просторів каньйонної частини Дністра: їх мали затопити під час будівництва каскаду ГЕС. Але перед тим, як навіки опинитися під багатометровою товщею води, вони встигали повідати свої таємниці з глибин часу.  

Торік на території Чернігівщини працювало п’ять археологічних експедицій, дві з них — міжнародні. Як наслідок, понад 170 знайдених предметів продемонстровано на виставці в обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського. У вщерть заповненому залі найбільш зацікавленою аудиторією були, звісно, студенти Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. 

Про те, що за фортечними мурами звитяжного Хотина в перервах між війнами могли займатися, висловлюючись сучасною мовою, фінансово-підривною діяльністю проти тодішніх сусідніх держав, археологи підозрювали давно. Надто вже часто на території фортеці знаходили фальшиві європейські монети епохи середньовіччя. Проте речових доказів, що вони були не завезені, а виготовлені тут-таки, досі не було. І ось археологічна експедиція Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича повернулася з розкопок з унікальними знахідками. 

Постать полковника армії УНР Якова Гальчевського (отамана Орла) — яскраве уособлення патріотизму покоління борців за українську державність періоду національно-визвольного руху початку ХХ століття. Саме йому в серпні 1922 р. Головний отаман армії УНР Симон Петлюра наказав обійняти командування всіма повстанськими загонами Правобережної України. Він стояв на чолі партизанських загонів Поділля, півдня Житомирської та Київської областей у найбільш трагічний період боротьби з більшовицькими окупантами. Про отамана Орла розмовляємо з доцентом кафедри культурології Вінницького національного технічного університету Леонідом ФІЛОНОВИМ.  

Ідея «вертикальних мандрівок» — у минуле і майбутнє — сучасним любителям давнини лоскоче нерви не менше, ніж фантазерам і мрійникам попередніх поколінь. І справді, хіба не чудово було б пірнути «вниз», скажімо, в часи юхнівської культури, період якої на території області збігається з періодом розквіту античного світу? Чи сягнути просто в епоху першого чернігівського князя Мстислава Володимировича, котрий княжив ще за правління римського Папи Іоанна ХІХ? Або в ті часи, коли в Англії здобував свої перемоги Вільгельм Завойовник, а не менш доблесний воїн — чернігівський князь Святослав Ярославич звитяжно бив половців під Седневом…  

У вересні 1987-го року весь Миколаїв проводжав у навколосвітню подорож екіпаж яхти «Ікар». Вітрильник побудували студенти та викладачі Миколаївського кораблебудівного інституту. «Семеро сміливих» відважилися на перший в історії Радянського Союзу та царської Росії кругосвітній похід під вітрилами. Ця подія пізніше увійшла до історії світового мореплавства. 

Вітчизняні історики таки завинили перед суспільством, глибоко і зусібіч не дослідивши законодавчий акт, якого, найімовірніше, не знала жодна цивілізована держава світу. Подібно до давньоримського сенату, який наперед, ще до оприлюднення указів Цезаря, вже схвалював їх, переважно комуністична  Верховна Рада УРСР (передусім її яскраво червона група «239») власними руками підрізала сучок, на якому сиділа. Бо як в іншому разі пояснити прийняття історичного документа, в якому, за існування великого і розпливчатого поняття «радянський народ», раптом виражалася воля народу України, визнавався її державний суверенітет як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах відповідної території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах? 

Знімок фотокореспондента Макса Альперта від 12 липня 1942 року, на якому радянський командир піднімає солдатів в атаку під тодішнім Ворошиловградом, обійшов сторінки тогочасних журналів і газет антигітлерівської коаліції та нейтральних держав, а згодом потрапив і до числа найвідоміших фотографій періоду Другої світової війни.  Упродовж кількох десятиріч фото мало умовну назву «Комбат», а прізвище зображеного на ньому за мить до загибелі героя залишалося невідомим.

Виповнилося 360 років із часу битви під Батогом, яка вважається вершиною військової майстерності Богдана Хмельницького. Так, 1—2 червня 1652 року біля теперішнього села Четвертинівки, що у Тростянецькому районі на Вінниччині, союзна армія Війська Запорозького і Кримського Ханства завдали нищівної поразки війську Речі Посполитої. Цю битву дослідники порівнюють  із класичним прикладом оточення та повного розгрому Ганнібалом римлян під Каннами. Перемога під Батогом мала велике значення для розвитку української державності. Скасовувався невигідний для України Білоцерківський договір, на території Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств створилися сприятливі умови для народного повстання, в ході якого було ліквідовано польсько-шляхетське панування і відновлено функціонування органів влади Української козацької держави. Про це ведемо бесіду з кандидатом історичних наук Сергієм КАЛИТКОМ. 

Багато завойовників намагалися поневолити народи Русі, проте історія повторювалася — вони незмінно зазнавали нищівної поразки. Так сталося й у 1812 р. з великою імперією Наполеона і вона розпалася. Так було і раніше у XVIII ст., коли під Полтавою були розгромлені війська Карла XII. Так сталося і пізніше у XX ст. у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу проти фашистської Німеччини, в результаті якої знищено злочинний гітлерівський режим.