«Щедрик-щедрик, щедрівочка…» Найвідоміша  українська різдвяна мелодія долає безкраї океани й сповнює духовною радістю всіх людей у Святвечір від Австралії до Канади. Причому не лише наших земляків у далеких діаспорах у всьому світі. Адже тепер навіть іноземці на свята підтанцьовують під «Carol of the bells» — саме так англійською лунає наш шедевр, який ще 100 років тому створив українець Микола Леонтович. Але ми пишаємося не тільки «Щедриком» — пісенного доробку наших предків не перелічити. 

Давайте разом поміркуємо ось над чим. Ви можете пригадати, яку пропозицію учених-економістів утілено на загальнодержавному рівні й вона мала позитивний ефект? Запитання не з простих. Набагато легше відповісти на інше: «Яка рекомендація учених-економістів обернулася для держави без перебільшення трагедією?» Упевнений, насамперед селяни, а з ними об’єктивні науковці й політики скажуть, що це було проштовхування так званого реформування аграрно-промислового комплексу, що обернулося його розвалом, знищенням селянства як класу. 

Рік завершився і, на жаль, не зовсім приємно для багатьох українців. Звісно, на загальний настрій співвітчизників впливає війна, яка триває на Донбасі. Окрім того, у різноманітних рейтингах   2016-го,  в тому числі й    за версією  міжнародних компаній, Україна  посідає  далеко не   почесні місця.

Але посипати голову попелом не слід: чимало шанованих світових ЗМІ називають Україну   однією з авторитетних держав світу. Від цього стає трішечки тепліше на душі. Бо якщо, наприклад, конструкторське бюро Антонова змогло розробили літак Ан-225 «Мрія» із найбільшою у світі вантажопідйомністю, то чому б нашим фахівцям в інших галузях не постаратися? 

Перед- та післяноворічні дні щонайкраще підходять для того, щоб позбутися всякого непотребу. Відомо, що в деяких країнах  на вулиці викидають стару або поламану побутову техніку, виносять чи віддають непотрібні речі, одне слово, очищають домівку, щоб придбати або підготуватися до придбання нового. Вирішила наслідувати європейський приклад, почала з шафи для одягу. Одразу згадала суто жіноче: дверцята шафи зачинити складно, а вдягти нічого. Зробила ревізію, але рука піднялася вилучити лише кілька речей. І справді, навіщо віддавати сестрі улюблену сукню, яку років п’ять не вдягала? Вона ж мене мотивує на схуднення. 

Якось восени в місті зустрів одного зі своїх колег і помітив, що він засмучений, стурбований і навіть дещо знервований. Той розповів не вельми привабливу історію, що трапилася з його сином. Я намагався заспокоїти співрозмовника, хоча розказане ним дійсно не вкладалося в норми культури поведінки і спілкування. 

Хочу сказати кілька слів про те, як шоколадний скандал на Балканах розсварив Хорватію із Сербією. Отже, нещодавно під час візиту до славетного міста Дубровник президент Хорватії Колінда Грабар Кітарович зустрічалася з дітьми й роздавала передріздвяні солодкі подарунки. Малеча була в захваті, але несподівано серед солодощів потрапили… шоколадки із Сербії. Родичі одного з малюків розмістили фото цукерки з президентського подарунка у Фейсбук і розпочався шоколадний скандал. 

Подейкують, що навіть під час випікання хліба з найдобірнішого борошна, джерельної води і апробованих рецептів все може звести нанівець щіпка старих дріжджів. Замість пухкої сонячної паляниці з печі виходить крива, кострубата буханка: ні на стіл її, ні людям. 

Щойно настає час сплачувати квитанції за житлово-комунальні послуги, як у мене традиційно підвищується тиск. Якщо хтось поспішив подумати, що через зависокі тарифи, то зовсім ні. Річ у тім, що нервувати через тарифи я собі просто заборонила. І не має значення, я вважаю їх високими чи справедливими, не можна — і квит, бо нервові клітини (нам це пояснили ще у школі на уроках біології) не відновлюються, а якщо людина нервує, вона провокує розвиток у своєму організмі низки захворювань. 

«Виросло ціле покоління людей, для яких Сахаров — рядок із підручника історії, один із діячів минулого. А часи й обставини такі, що варто нагадати про Андрія Дмитровича: сьогодні бракує людей його калібру і переконань. Боротьба за правду і права людини важка, потребує наполегливості й готовності платити високу ціну. Приклад Сахарова засвідчує, що ця боротьба небезнадійна — в кінцевому підсумку правда і совість перемагають». 

В «Урядовому кур’єрі» за 5 листопада цього року надруковано кореспонденцію із заголовком «Я кричав, що я преса. Але мене били ще жорстокіше». У ній ішлося про побиття правоохоронцями фотокореспондента газети «Вечірні Черкаси» Ігоря Єфімова в дні Революції гідності 20 січня 2014 року під час так званої зачистки блокпоста активістів на черкаській дамбі.