Релігія

Виставкою «Сонячний Великдень — 2014» із 4 квітня готувалися до великого християнського свята у столичному Центрі української культури та мистецтва, а триватиме вона по 23 квітня. Сучасна п’ятиповерхова споруда на Подолі, в якій мешкає центр, не схожа на класичну українську хатинку. Але в ній, немов у велетенській казковій рукавичці, знаходять прихисток народні українські традиції та мистецтво наших мудрих предків за багато століть, а центр заохочує українців їх відроджувати й продовжувати, насамперед дітей. 

  Саме таким побажанням обдаровуватимуть в Україні кожного з християн завтра, коли «за тиждень Великдень, недалечке червоне яєчко!», у примовці до найблагороднішого з усіх побиттів людини людиною — освяченою гілочкою: «Не я б’ю — верба б’є»… Такими словами в обряді Святої Вербиці зверталися одне до одного наші предки ще в прадавні дохристиянські часи, коли у «Вербі» поєднувалися два слова: «вер» — «Всесвіт», і «ба» — «Мати». Тож зрозуміло, чому гілля саме цього дерева з величним неземним значенням «Всесвіту Праматір» замінило в Україні пальмове, яким люди встеляли шлях Ісуса, захоплено вітаючи Його вигуками «Осанна Синові Давида!», коли Він в’їжджав на віслюку в Єрусалим.  

У засобах масової інформації останніми тижнями з’являються документи, які свідчать про незаконне втручання колишнього президента Віктора Януковича та його подільників у справи УПЦ (МП), про жорсткий тиск на Митрополита Володимира з метою змусити його піти у відставку. Це й інформаційні довідки СБУ, знайдені у Межигір’ї, і документи, знайдені у кабінетах МВС та Генпрокуратури. Усе таємне, як відомо, рано чи пізно стає явним. 

Мудрість церкви повинна допомагати відродити державу, економіку й повести країну шляхом добробуту і нормального життя. А люди мають зрозуміти, що корупція та кровопролиття стали наслідками бездуховності. На цьому наголосив Голова Верховної Ради, виконуючий обов’язки Президента Олександр Турчинов під час зустрічі з представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. 

Подих Вічності відчуваєш на собі, замислившись, що хай тимчасово,  на кілька днів — до 30 січня, але і наш Київ став обителлю Дарів волхвів, які в 1470 році оселилися в монастирі Святого Павла на горі Афон, відтоді не покидаючи Грецію. І ось її кордони, як наголосив намісник монастиря Святого Павла в Афоні архімандрит Парфеній, котрий супроводжував Дари волхвів до Успенського собору Києво-Печерської лаври,  нині «святиня перетнула уперше з ХV століття, а в інших країнах за цей час ніколи не бувала. І те, що вона тепер тут, — це все влаштував промисел Божий. Ми молимося і сподіваємося, що Господь і Богородиця подарують Україні мир».

7 січня українці вранці йшли до церкви. Повернувшись, обідали за святковим столом, на якому — м’ясо і ковбаси, капуста і холодець, пироги і книші. По обіді діти несли вечерю до хрещених батьків, дідуся й бабусі — калачі, яблука, горіхи. Хрещеник вітався і здоровив з Різдвом Христовим та тричі вклонявся хрещеному батькові чи матері. Його частували, обмінювали йому вечерю, даючи солодощі, а ще подарунок та гроші. 

Звідки пішла традиція радувати близьких подарунками, і яких сюрпризів нині люди чекають від Святого Миколая, якого вшановуємо сьогодні? Про це дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 

В  Успенському соборі Києво-Печерської лаври, де помістили святиню, молебень відправили керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської митрополії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел. 

Хтозна, скільки ще простояла б у рідному Надієві, що неподалік Долини, тоді майже двохсотлітня церква, якби нужда не змусила селян виміняти духовну святиню на… сіль. Храм дрогобицьким солекопам сподобався, і вони вирішили перемістити його до свого передмістя, яке тоді називалося Горішня Брама (нині вулиця Солоний Ставок). Стару церковцю розібрали і на волах відправили до Дрогобича, щоб встановити її на згарищі попередніх церков, які підпалювали ординці під час нападів.

Сьогодні — одне з найшанованіших свят у православному календарі. У народі в нього багато назв — Маковія, Перший Спас, Медовий  Спас, Спас на воді. В цей день зазвичай святять воду, квіти й мак. Напередодні  в Пирогові всі охочі творили власний  букет-маковійчик, куштували  традиційні святкові страви, слухали гарних пісень. Отже, традиційний букет повинен складатися з достиглих голівок маку, чорнобривців, жоржин, айстр, майорів, колосків жита, барвінку, васильків, деревію, чебрецю, любистку, материнки і м’яти. Кожна квітка має символічне значення. 

Неважко здогадатися, що епіцентром відзначення дня пам’яті великого князя Володимира і святкування 1025-ї річниці Хрещення Русі в Донецькій області стала і ще стане Свято-Успенська Святогірська лавра. Як повідомив  міський голова Слов’яногірська Олександр Дзюба, всі найголовніші урочистості з певних причин перенесено на серпень. 

Святкування таких ювілеїв — звична практика для держав, адже вони символізують вектор розвитку народу, його історичний вибір. Тому, гадаю, добра ідея — відзначити цю дату на найвищому рівні, щоб укотре підкреслити правильність нашого історичного шляху, його спрямування до гуманістичних християнських ідеалів.