Ринок праці

Проект Трудового кодексу України, який пройшов перше читання і намічений на затвердження в 2013 році, передбачає кілька нововведень. І якщо його розробники твердять, що він буде сучаснішим та захищатиме трудовий люд, то юристи і вчені впевнені в тому, що новий кодекс дасть змогу ігнорувати право людини не лише на відпочинок, а й на охорону здоров’я. Тож чого насправді чекати українцям від осучасненого кодексу — розбирався «Урядовий кур’єр».   Нині всі права та обов’язки працюючих українців закріплені в Трудовому кодексі, який діє ще з далеких 1970-х років. Тож не дивно, що він морально трохи застарів.

Коли 80 років тому створювали Українське товариство глухонімих, проблем у цих людей було хоч відбавляй: вони були абсолютно неграмотними, не навченими жодних спеціальностей, не мали роботи. Новостворена організація мала змінити це. Тим більше, що у спеціальній постанові Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів, якою було створено УТОГ, йшлося про те, що основні його завдання — пошук та організаційне об’єднання глухих, а також навчання їх професій, працевлаштування, залучення глухонімих людей до суспільного життя, їхня адаптація до навколишнього середовища та захист прав інвалідів зі слуху.  

В обласному центрі відбулося засідання міжрегіонального «круглого столу» за участю представників Сумської, Чернігівської та Полтавської областей, під час якого обговорено практичну реалізацію норм недавно ухваленого Закону України «Про зайнятість населення». Такий представницький захід — знаковий не лише для Сумської, а й інших областей і загалом для України. Адже в ньому взяли участі ті, від кого значною мірою залежить ситуація на вітчизняному ринку праці, а саме представники роботодавців, профспілок, служб зайнятості тощо. У ході багато?стороннього діалогу про?аналізовано широке коло питань і проблем, характерних для сьогодення.  

Ні для кого не таємниця, що втратити роботу нині — просто катастрофа. Знайти нове місце, куди докласти працю рук чи голів своїх, за теперішніх реалій людям дуже важко. Йдеться навіть про висококваліфікованих спеціалістів із чималим стажем. А що вже казати про молодих фахівців без досвіду роботи або людей старшого віку, які не мають достатньої кваліфікації і не затребувані на ринку праці? І так звані оптимізації й скорочення працівників на багатьох підприємствах України тривають. Нікуди не подінемося від того, що лави безробітних і далі поповнюватимуться.  

Куди піти, куди податись, де на роботу влітку влаштуватись? Над цими питаннями сьогодні замислюється чимало старшокласників чи студентів під час канікул. Більшість віддала б перевагу роботі біля моря, де можна і грошенят трохи заробити, і відпочити. Натомість роботодавці недосвідченій молоді пропонують попрацювати офіціантом, барменом, продавцем морозива чи квасу. 

Сьогодні питаннями трудового законодавства займаються різні інстанції. Щоб перевірити, як приймають людей на роботу, в яких умовах вони працюють, чи вчасно їм виплачують зарплату і чи правильно звільняють, на підприємство повинні прийти не менш як п’ять представників контролюючих органів. Кожен перевіряльник інспектує свою маленьку частину, а «слона» може й не помітити. А роботодавці цим досить уміло користуються. Щодо ситуацій, коли працедавці свідомо обманюють співробітників і державу, економлячи на фонді заробітної плати, відповідно і на платежах до Пенсійного фонду, то ними повинна займатися податкова, куди найчастіше і прямують громадяни, яким не заплатили зароблені гроші.  

Майже 90% старшокласників, за даними опитувань, по закінченні школи прагнуть вступити до вишів. Значно менше випускників шкіл, які хотіли б стати токарями, електрозварниками, столярами тощо. Хоч на сучасному ринку праці якраз такі спеціальності й мають неабиякий попит: як можна, приміром, уявити будівництво без штукатура, лицювальника-плиточника чи виготовлення тістечок без кондитера? Аби продемонструвати, яких насправді потрібних і цікавих професій навчають в училищах, управління професійної освіти департаменту освіти і науки КМДА влаштувало вже традиційний «Ярмарок професій».   

Трудова міграція українців за кордон з надією заробити на прожиття собі й родині є нині чи не найбільшим міграційним потоком. І, звісно, це не може не позначатися на демографічній ситуації, вітчизняному ринку праці, економіці та соціальній сфері нашої держави, національній безпеці, сімейних стосунках та вихованні дітей. Зрозуміло, що цей процес має численні психологічні, світоглядні, культурні й інші наслідки.  

Як працівники центрів зайнятості допомагають людям, котрі з різних причин втратили роботу, та молодим спеціалістам, які тільки-но закінчили виші, знайти робоче місце? Саме це питання поставила собі міністр соціальної політики Наталія Королевська і відвідала два ЦЗ — у Печерському і Солом’янському районах столиці. Відповідь на запитання виявилася не надто оптимістичною. — Я дійшла висновку, що система, за якою працюють центри зайнятості, на жаль, не вирішує ні проблеми безробітних, ні української економіки в цілому. А тому слід кардинально змінювати критерії системи оцінки роботи цих установ. Нині мені звітують про те, скільки маємо безробітних в Україні. А я вважаю, що мали б доповідати про те, скільки знайшли робочих місць для людей, які нині неконкурентні на ринку праці. Й оцінювати якість роботи кожного ЦЗ слід саме за цим критерієм, — зазначила міністр. 

Переглянувши вакансії на вітчизняних веб-сайтах пошуку роботи, помічаємо цікаву тенденцію. Спеціалісти всім потрібні молоді, віком від 21 року, а ось обов’язковий досвід роботи — від двох до п’яти років. Тут зіштовхуємося з першою проблемою. Якщо по закінченні університету в мене має бути принаймні два роки досвіду, то першу роботу варто шукати вже на другому–третьому курсах.

Під лежачий камінь вода не тече, кажуть у народі. І справді, якщо хочете щось змінити в житті й знайти кращу роботу, не чекайте манни небесної, а дійте. Новий закон, який набрав чинності 1 січня 2013 року, передбачає чимало новацій. З ними «Урядовий кур’єр» продовжує знайомити наших читачів за сприяння спеціалістів Державної служби зайнятості.   Держава підтримує молодих працівників, які вирішили трудитися в сільській місцевості. Отож тим з них, хто уклав трудовий договір на строк не менш як на три роки з підприємствами, установами та організаціями, розташованими в селах і селищах, надають житло на строк їхньої роботи та одноразову адресну допомогу в десятиразовому розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Народна мудрість стверджує: «Хочеш нагодувати голодного — дай йому не рибу, а вудку». Одним із значень такої «вудки» можна вважати і хорошу роботу, яка б годувала людину. Але насправді і «вудки» бувають різними, і «місця кльову»…   ригадую, торік восени, прийшовши на Київський міський ярмарок вакансій, була здивована тим, як багато охочих знайти роботу «тусувалося» біля стендів різноманітних великих і малих фірм, підприємств, організацій.