Поки ледь не вся країна переймається так званою справою про бучанські 900 гектарів (йдеться про те, що, як сказано у відкритих джерелах, ще 2002 року міськрада Бучі змінила цільове призначення 890 га лісу, віднісши їх до житлової і громадської забудови), втечею ірпінського мера Володимира Карплюка й проведенням обшуку у міського голови Бучі Анатолія Федорука, «Урядовий кур’єр» вирішив на власні очі побачити, чим сьогодні живе це місто під самим боком у столиці, як ведеться малозабезпеченим, пенсіонерам, дітям — словом, подивитися на Бучу незамиленим оком. 

Якщо із Глухова їхати до поліських Шостки чи Ямполя, неодмінно доведеться минати село Береза, що за кілька кілометрів від колишньої гетьманської столиці. Досить побіжного погляду, аби впевнитися: Береза росте у прямому і переносному значеннях. За будь-яких часів тут жили й живуть працьовиті селяни, завдяки яким їхня мала батьківщина завжди чепурна, доглянута, впорядкована.

А надто після того, як на базі села створили першу на Сумщині територіальну громаду, яка об’єднала навколишні сільські населені пункти (усього 21) загальною площею майже 465 квадратних кілометрів і населенням понад 5700. Бо від того, як запрацює нова адміністративно-територіальна одиниця, значною мірою залежатиме подальший успіх починання. 

«Менше знатимеш — міцніше спатимеш». Саме ця приказка згадалася після поїздки до села Озера Бородянського району Київської області. Хороше село: від Києва недалеко, заможне (річний його бюджет, за словами сільського голови Вадима Мартинова, становить майже 2 мільйони гривень на рік), люди розумні — жити б собі й не тужити, але... Але не може спати спокійно ось уже понад півроку частина сільської громади. Бо, бачите, після набуття чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка не є конфіденційною, таємною або службовою, дізнались озерці, що їхній сільський голова причетний до розроблення цілої схеми відмивання коштів. 

У країні набули чинності закони про земельний кадастр, реєстрацію прав власності і постійного користування землею (без такої реєстрації залучення землі у господарську діяльність вважається самозахопленням).

Держгеокадастр (колишній Держкомзем/Держземагенція), уповноважений регулювати земельні питання, зобов’язаний був забезпечити порядок з реєстрацією земельних ділянок, документально засвідчити їхні межі, площі, власників і користувачів. Натомість об’єднаним територіальним громадам доводиться мало не з нуля вирішувати питання, зокрема інвентаризації земель усіх форм власності та категорій для того, щоб визначитися зі своїм основним джерелом фінансової самостійності — податком на землю. 

«Не журись, не тужи, сумом серця не рань, а до праці повстань, там себе покажи». Ці та схожі поетичні рядки місцеві активісти недавно заходилися писати у Красноармійську на стінах житлових багатоповерхівок. Цікавий проект спробували реалізувати у мікрорайонах Південному та Шахтарському, де й з’явилися зразки поетичної та публіцистичної творчості уродженців краю поета і педагога Миколи Чернявського та мовознавця і правозахисника Олекси Тихого, яких було репресовано з тавром «націоналізм» і які загинули за ∂ратами. Актуальність рядків, якими починається вірш, не викликає сумніву. 

Нинішній рік має стати визначальним у проведенні реформи децентралізації, наголосив віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко, перебуваючи на Тернопіллі. Адже об’єднані територіальні громади мають показати, що після їхнього утворення змінюється у житті кожного. Зміни мають відчути всі. Йдеться передусім про доступну первинну медицину, якісні освітні, адміністративні послуги. «Нам важливо змінити радянську систему управління, коли у столиці визначали стратегію розвитку того чи того населеного пункту. Зараз працюємо над тим, щоб передати важелі впливу на місця», — наголосив він на зустрічі із сільськими, селищними, міськими головами об’єднаних територіальних громад. Важливо також навчити очільників, представників об’єднаних територіальних громад якісно надавати всі необхідні послуги. 

Відчинивши двері управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, що на Черкащині, бачиш здебільшого жіночі обличчя. «Це й зрозуміло, адже кому як не нашим берегиням, — коментує керівник управління, заслужений працівник соціальної сфери, депутат обласної ради п’яти скликань Галина Кучер, — оточувати теплом усіх, кому необхідна допомога. Звісно, й чоловіки успішно працюють у цій установі, однак жінки дуже глибоко відчувають потребу людей у допомозі, вміють терпляче вислухати, зрозуміти, вчасно виконати всі передбачені законом процедури, щоб задовольнити того чи іншого відвідувача». 

У селі Часлівці, що в Ужгородському районі Закарпаття, півтисячі осіб. Однак у цьому разі має значення не кількість, а якість. По-перше, це село — одне з небагатьох в області не дотаційне, а, навпаки, підсилює відрахуваннями зі своїх надходжень бюджети вищого рівня. По-друге, саме з Часлівців, де розташоване Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, за реверсом углиб України тече європейський газ. Тут на цілодобовому чергуванні — працівники перекачувальної станції, які забезпечують транспортування блакитного палива до наших осель. 

Опівдні цього лютневого дня, за кілька тижнів до закінчення календарної зими у Слов’янську буяла тепла весна. Це підтверджувало й електронне табло навпроти приміщення міської ради, на якому висвічувалися цифри «+14». Тому на найближчих лавочках не бракувало охочих поніжитися під теплим сонечком. Каюсь, важко було й собі не піддатися спокусі трохи розслабитися. Та мій настрій відразу зник, щойно переступив поріг будинку міської влади, ритм роботи у кабінетах якого нагадував гарячий цех безперервного виробництва. Такий темп, кажуть службовці, став звичним упродовж останніх трьох місяців. І саме зі згаданого відрізку часу й розпочалася наша розмова зі Слов’янським міським головою  Вадимом Ляхом. 

На сучасній мапі Сумщини Білопільський район займає своє осібне місце. Насамперед як один із найбільших з-поміж 18 районів краю і за площею ріллі, і питомою часткою в обласному валовому виробництві продукції сільського господарства — 9,4%.

Але як адміністративно-територіальна одиниця Білопільщина широко знана не тільки аграрними здобутками.

Якими саме, кореспондентові «УК» розповідає голова Білопільської районної ради Володимир ДУРНОП’ЯН.