Ми — пенсіонери, діти війни. Ще минулого року отримували субсидію від фактично нарахованого розміру пенсії. Та на початку цього року нас викликали до відділу субсидій, аби заповнили нову декларацію, бо ми подавали позов до суду, аби нам як дітям війни виплатили належні за законом суми. Суд виніс рішення на нашу користь, та грошей ми досі не отримали. Проте відділ субсидій зауважив, що гроші нам нарахували. І під їхнім тиском нам довелося заповнити нову декларацію. Тож різниця від фактично отриманої і нарахованої на папері пенсії становить 100 гривень. От ми і хочемо дізнатися, у чиїх кишенях залишається ця різниця? Та чому ми й досі не отримали грошей, які нам належать за рішенням суду?

М. ГОРЯНАЯ, Л. ЗАКРЕВСЬКА, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл. 

Працюю директором сільського будинку культури. У березні 2012-го мені виповнилося 60 років, тобто я отримав право виходу на пенсію за віком. Десь у ЗМІ читав, що саме при виході на пенсію за віком людині моєї професії мають виплатити 10 посадових окладів. Але коли звернувся до бухгалтерії сільради, мені відповіли, що навіть про таке не чули і нічого мені виплачувати не збираються.

Загальний стаж моєї роботи — 43 роки з них 25 — у сільському будинку культури. Спочатку на посаді художнього керівника — 12 років, а згодом директора — 13 років. До того ж, понад сім років є інвалідом ІІІ групи загального захворювання.

Отже, хочу дізнатися: враховуючи мої дані, чи повинні мені виплатити грошову допомогу при виході на пенсію за віком чи ні?

Г. СЛИНЬКО, с. Лютенські Будища, Полтавська обл. 

Реклама, як відомо, — двигун торгівлі. І не так уже й важливо, що вона просуває на вітчизняному ринку — товари чи послуги, ми всі так звикли до реклами, що не мислимо без неї сучасного життя. Тож не дивно, що переважна кількість тих, кого прийнято називати обивателями, віддає перевагу всьому тому, що день у день миготить з екранів телевізорів. І хоч ми добре знаємо, що вартість будь-якої реклами закладається у вартість продукту чи послуги, ціна яких збільшується пропорційно затратам на рекламу, однак у супермаркеті, на ринку торговому чи фінансовому обов’язково вибираємо ту продукцію або послугу, яку, наївно вірячи рекламі, вважаємо найбільш якісною, дешевою, безпечною і просто необхідною для нашого дому.  

В Україні завжди з повагою ставилися до учасників Великої Вітчизняної війни. День Перемоги — особлива нагода ще раз уклонитися ветеранам, які сьогодні поруч із нами, за їхній подвиг, розповісти про буремні воєнні роки молодому поколінню, вшанувати пам’ять тих, хто навіки залишився вартовим Перемоги. Їхні могили та меморіали завжди доглядають та впорядковують, висаджують квіти... А ще — закладають живі пам’ятки на згадку про ті буремні дні.  

Розбурханий терактами, Дніпропетровськ поступово повертається до звичного життя. Відновлено рух громадського транспорту, центральний проспект звільнився від обмежувальних стрічок, численних правоохоронців і знову наповнився перехожими. Про недавні вибухи у місті нагадують хіба що посилені наряди міліції, машини «швидкої», що цілодобово чергують у людних місцях і… відсутність урн на вулицях. Міський голова Іван Куліченко заявив, що всі бетонні урни замінять, а у місцях великого скупчення людей встановлять відеокамери.

Виплата заробітної плати «в конвертах», яка в 90-ті набула неабиякого поширення, спочатку влаштовувала і роботодавців, і їхніх найманих працівників. Ситуація мала змінитися 2000 року, коли замість робочого стажу ввели страховий, тобто пенсію почали нараховувати тільки з того заробітку, з якого сплачено страхові внески. Здавалося б, наймані працівники відразу почнуть вимагати сплати заробленого по-білому. Однак з’ясувалося, що їхнє становище (проблеми з працевлаштуванням та суцільна залежність від роботодавця) обмежили будь-який маневр. Тож із тіньовою зарплатою продовжили боротьбу лише контролюючі органи, серед яких податкова служба.  

У будинку, що по вул. Марка Вовчка, 10 в Ужгороді, у березні 2010 року створили об’єднання «Господар Уж». Лише 52-річна Надія Рутковська відмовилася в нього ввійти. Голову правління Василя Очеретного вона називає «прапорщиком, який прорвався до влади», себе ж —  «законослухняною громадянкою». Під час зустрічі з Надією Вікторівною попросив, аби вона пояснила свою позицію. «Хай Бог милує, спаси і сохрани! —  відповідала жінка. —  Якби вони знали, що таке ОСББ, то я б із задоволенням погодилася! Вони взялися за проблеми збереження будинку, але вперто оминають іншу —  де прибудувати, де забрати… Сплачую за світло енергонагляду, а от ОСББ ні за що не сплачую. Квитанції лише складаю…»  

У народі кажуть: з ким поведешся, від того й наберешся. Тож питання, чого вчить в’язниця, не таке вже й риторичне. Соціологи стверджують, що, відбувши покарання, людина здебільшого прагне знайти себе у подальшому житті. Очевидно й інше: містком, який зв’язує засуджених із суспільством, є праця. Трудотерапія важлива з багатьох причин, як з огляду на виховання, так і справедливості: якщо засуджений не працює, він утримується коштом платників податків.  

У Києві на високому березі Дніпра, у парку Слави, на алеї поряд з Вічним вогнем, серед героїв, які віддали життя за свободу і незалежність своєї Вітчизни, спочиває прах Героя Радянського Союзу генерал-полковника Михайла Кирпоноса, на долю якого випали найважчі, перші місяці тієї страхітливої війни.  

Цей випадок засмутив не одного жителя Середнього, що в Ужгородському районі, а багатьох позбавив шматка хліба: у селищі за один день згоріло майже 100 гектарів виноградників! Це ті лози, з урожаю яких виготовляли знамениті на весь колишній Союз вина — «Середнянське», «Променисте», «Рислінг»... Нині їх теж виготовляють, хоч і значно менше. Хіба може бути інакше, якщо дозволяти таке!.. В якійсь із виноробних країн те, що сталося в закарпатському селищі, порівняли б із терактом або нанесенням особливої шкоди на державному рівні. В нашому ж випадку їх пов’язують із «необізнаністю населення» та «необережним поводженням із вогнем».