Редакція вдячна всім, хто вже відгукнувся на нашу пропозицію обмінятися думками з приводу діяльності редакційного колективу «Урядового кур’єра». Впроваджуючи анкетування, ми сподівалися звірити із запитами читачів нашу роботу, чекали на пораду, конструктивну критику, підказку. А головне — хотіли зрозуміти, чи все робимо з того, що можемо, і що вважаєте за потрібне ви. І ми не помилилися. Приємно, що наші читачі в усіх куточках країни виявилися не байдужими до нашої праці, соціально активними людьми, які переймаються проблемами держави.

Щоразу, коли випадає нагода побувати в Ромнах, вибираю хоч кілька хвилин, аби завітати до школи-інтернату, де біля входу стоїть бронзова фігура жінки, ім’я якої відоме далеко за межами України. А потім крокую вулицею Інтернаціональною, де на будинку прикріплена меморіальна дошка: «В цьому будинку жила з 1946 по 1959 рік людина великого серця Олександра Аврамівна Деревська, яка виховала 48 дітей різних національностей».

Нам дуже важлива Ваша думка щодо змісту газети, яку Ви тримаєте в руках. Просимо Вас відповісти на ряд запитань і висловити свої побажання стосовно змісту «Урядового кур’єра». Виріжте та надішліть заповнену анкету на адресу редакції: 01008, Київ, вул. Садова, 1/14. Будемо вдячні за співпрацю і сподіваємося на взаєморозуміння.     

Нагадаємо, що 7 грудня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект закону «Про внесення змін до Сімейного кодексу України» щодо підвищення рівня мінімального шлюбного віку. Ним передбачається встановити шлюбний вік для жінок на рівні вісімнадцяти років.  

Тоді, 26 квітня 1986 року, вже у перші хвилини після катастрофи, піднятий за сигналом тривоги, одразу ж вступив у битву з вогненним атомним монстром особовий склад караулу воєнізованої пожежної частини № 2, який здійснював охорону ЧАЕС. Разом із пожежниками мужньо діяли працівники ЧАЕС та військовослужбовці внутрішніх військ.

Я — 1961 року народження. Розпочала свою медичну діяльність у 1983 році як медсестра Худоліївської дільничної лікарні. Та коли на цю посаду повернулася з декрету основна працівниця, мене у 1885 році перевели працювати медсестрою фізіотерапевтичного кабінету колгоспу «Прогрес». А у березні 1988 року мене обрали секретарем сільської ради. Та з листопада 2010 р.  вже на цю посаду не переобрали.

З травня 2011 року перебуваю на обліку у місцевому центрі зайнятості, де отримую допомогу із безробіття. Та коли ці виплати закінчаться, я залишуся взагалі без засобів для існування. Тому хочу запитати, чи маю  право оформитися на пільгову пенсію як медпрацівник?

Тамара КОСТЯНА,
с. Худоліївка Полтавської обл.

На які пільги може розраховувати людина, яка проживає або працює на території  радіоактивного забруднення та збирається вийти на пенсію за віком? Який механізм нарахування й перерахунку пенсії, як вона індексується та в якому разі такому громадянину надається статус ветерана праці?

В.БОРИСЕНКО,
м. Лебедин Сумської обл.

Я – інвалід війни І групи. Багато років перебуваю у черзі на поліпшення житлових умов. Та за багато років черга практично не рухається. А роки минають…

Хочу дізнатися, чи є сенс розраховувати, що найближчим часом щось зміниться на краще?

Іван ГАЛУШКА,
м. Київ

- Чого наше село називається Високим? — перепитав мене корінний його житель Іван Брага, чоловік Високівського сільського голови Ніни Браги. — Бо це найвища точка в районі.
І справді, що ближче ми під’їжджали до Високого, то краще, чіткіше проглядалася через тоноване скло навколишня місцевість — чорні, зорані на зиму поля, лісосмуги, покриті рудою травою схили балок — у деяких під першою прозорою кригою причаїлися на зиму ставки. У селі нарахував їх три. І всі обсаджені деревами. Уявив, як тут гарно влітку, коли все навколо потопає в зелені. 

Минуло два десятиріччя, а та картина, яку залишив після себе смерч, досі перед очима. Моторошно згадувати, а не те що бачити її. Навіть молоді деревця лежали як сіно — вітровал водночас повалив ліс на 970 гектарах, пошкодив понад півмільйона кубометрів деревини. Так природа відповіла на нерозумне господарювання, яке практикувалося в горах із середини ХІХ ст., коли на значних площах вирубували складні мішані деревостани і на їхньому місці створювали чистосмерекові культури.