На початку листопада цього року на офіційному сайті Президента України з’явилося розпорядження глави держави про те, що він дав особисте доручення Генеральному прокуророві провести розслідування справи довкола ВАТ «Хмельницькрибгосп», де, на думку фахівців, наявні ознаки корупційних діянь та кримінальних злочинів. Вочевидь скандал, що розгорівся в області, вже вийшов за її межі. На жаль, місцева влада завчасно не вжила заходів з його рішучого припинення, тож доводиться залучати до справи центральні правоохоронні відомства.

Торік у рейтингу міст країни, цікавих для зустрічі Нового року, Київ опинився аж на восьмому місці. Лідером став Львів, за ним — Чернівці й Одеса, навіть Кам’янець-Подільський випередив столицю. Бо ж там пропонувалися цікаві новорічні розваги в народних традиціях, історичній стилістиці, щось незвичне…  

Улітку 1920 року в селі Татар-Копчак (Молдова) в сім’ї вчителів місцевої школи Харлампія Трифоновича та Олександри Спиридонівни Драганових народились близнюки — Борис і Гліб.

Вони добре пам’ятають свою сільську школу, довгий коридор якої прикрашали портрети видатних учених. Неподалік містилася дзвіниця, дзвони якої повідомляли про початок занять. Територія школи потопала в квітах, за якими доглядали старші Драганови. 

Дід Мороз тепер приходить до моїх онуків. А до мене — ні. Значить, зі мною щось відбувається...  

Давним-давно цей казковий Дід завжди знав усі мої найпотаємніші мрії. Правда, ніколи не писала йому листів-заявок. Щоранку першого січня, три роки поспіль, знаходила під ялинкою адресований мені його гарантійний лист, в якому головний чарівник країни обіцяв, що скоро (термін був не визначений) така чудова дівчинка, як я, отримає чудовий бобінний магнітофон «Астра»! Лист завжди було завірено печаткою будівельного тресту, в якому працював тато. Я вірила і чекала.

Сьогодні українській міліції виповнюється 20 років. Мабуть, за глобальними історичними мірками всього нічого, але за нашим суверенним календарем — майже епоха. Бо вмістив у себе цей відрізок часу багато чого і хорошого, і не дуже… Згадайте, з якими проблемами зіткнулася тоді міліція молодої держави: розрив єдиної, напрацьованої десятиліттями системи, постійне втягування у політичні ігрища, низьке матеріально-технічне і фінансове забезпечення…

Саме стільки електронних чипів з ініціативи Держагентства лісових ресурсів надійшло нещодавно прикарпатським лісівникам. Орієнтувалися на минулорічні обсяги продажів хвойних підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства до новорічно-різдвяних свят. Виручені торік 850 тис. грн використали на посадку й відновлення лісу, утримання 100 гектарів розсадників, де прикарпатські лісівники плекають 10 млн саджанців понад 70 видів різних кущів і дерев, у тому числі понад десяток видів традиційних смерічок і сосен, рідкісних порід ялиць і кедрів.  

У Луганську вшосте зруйнована скульптура «писанкового лева» — подарунок громади міста Львова. Якщо раніше хулігани відбивали леву лапи і крали у нього м’яч, то цього разу пам’ятник був знищений повністю.

Однак міліція нарешті зітхнула з полегшенням — відео з камер спостереження показало, що вандали ні при чому: скульптура стала жертвою погодних умов та вібрації дороги від проїжджаючого автотранспорту. До того ж, кажуть, цілком можливо, що лев постраждав, бо був виготовлений з м’яких матеріалів і не армований. 

 Хочу дізнатися: чи будуть перераховувати пенсії військовим пенсіонерам з числа військовослужбовців плаваючого та льотного складу у зв’язку з прийняттям Кабінетом міністрів постанови від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ»?

П. ЗАЯЦЬ, 
м. Житомир

 Нещодавно ми з дружиною хотіли оформити доручення на дітей розпоряджатися нашими вкладами у банку. А ще — посвідчити заповіт у нотаріуса. Та виявилося, що це коштує таких грошей, яких у пенсіонера навіть теоретично не може бути. Тож хочу дізнатися: чому в Україні послуги нотаріуса коштують так дорого і чи це  взагалі законно?

О. ЗИМА,  м. Харків

З 2006 року перебуваю на черзі щодо безоплатного отримання спецавтотранспорту за висновком облМСЕК як інвалід війни. Вже навіть перебуваю у списках тих, хто має право отримати автомобіль позачергово. Проте там, виявляється, утворилася своя черга. А обіцяного авто як не надавали, так і не надають, хоч минуло вже 5 років.

Хочу запитати: чи є взагалі сенс сподіватися?

М. БУСЛИК,
м. Гадяч Полтавської обл.