Ще у 2007 році я брала кредит у банку на майже 500 грн, аби моя дочка придбала собі мобільний телефон. Та оскільки вона була неповнолітньою, кредит я оформила на себе. Погашала кредит дочка власним коштом по 50 грн на місяць, але чеки до цього часу не зберегла. Оскільки сума кредиту була не дуже значною, я не проконтролювала, чи дійсно дочка все виплатила.

Аж от кілька місяців тому з моєї зарплатної картки банк зняв 3\4 суми, яка там зберігалася. Коли я запитала, куди поділися гроші, мені сказали, що у мене ще з 2007 року непогашений кредит, сума якого нині становить 4 тис. грн.

Уточню, що згідно з укладеним мною у 2007 році договором із банком, я доручила йому здійснювати погашення заборгованості за кредитом із моєї зарплатної картки. Тому мені не зрозуміло, чому банк не зняв заборговану суму кредиту, якщо така була, ще у 2008 році, а чекав понад три роки, доки сума боргу сягнула так високо?Чи мав банк право так зі мною вчинити?

Світлана ТИХА,
м. Полтава

«Шановні покупці! Якщо ви маєте зауваження чи пропозиції щодо покращення роботи нашого магазину, звертайтесь, будь ласка, до касирів, адміністрації  супермаркету або напишіть нам лист електронною поштою. Ми дуже цінуємо вашу думку і хочемо зробити все, аби ваше перебування у нас було якомога комфортнішим!» Таке повідомлення щодесять хвилин лунає у всіх залах одного з супермаркетів поблизу мого будинку. Коли чула це, серце щоразу зігрівала думка, що нарешті-таки й вітчизняна торгівля повернулася обличчям до споживача. 

Перші справді зимові подихи ми вже відчули: морози сповіщають, що осінь закінчується. Чекаємо ще однієї ознаки цієї пори року — снігопадів. І хоч синоптики аномальної зими не прогнозують, погода не завжди під них «підлаштовується». Отже, треба бути готовими до будь-яких природних несподіванок. Як в Україні до них підготувалися, з’ясовували журналісти «Урядового кур’єра».  

Мої  дідусь і бабуся втратили на початку 1930-х років двох дітей. Але встигли до зловісної зими перебратися в місто до рідні, й так уберегли молодшого сина. І він став моїм батьком…  

Як повідомляє відділ зв’язків з громадськістю управління МВС України в Луганській області, луганчанин сам виготовляв липові квитки. Збував їх за допомогою мобільного телефону, набираючи номери навмання. Представлявся співробітником театральної компанії і переконливо пропонував недешеві квитки, до того ж, ряд і місце – на вибір.  

Готуючи матеріал до 210-річчя з дня народження автора славнозвісного «Толкового словаря живого великорусского языка», з подивом виявив, що в численних книжках на цю тему — жодного зображення титульної сторінки першого видання головного твору видатного філолога.  

Тиждень безпеки руху на дорогах завершився символічно: минулої неділі в усіх церквах України відслужили панахиди по загиблих у дорожньо-транспортних пригодах. Про 26 тисяч травмованих, яким тією чи іншою мірою поталанило, не згадували. Молилися про врятування душ 3,5 тис. людей, які протягом дев’яти місяців цього року стали  жертвами і винуватцями неоголошеної війни на дорогах.

Зокрема в електронних ярликах значитиметься, з якого лісгоспу та лісництва сосна чи ялина, який сорт та якість дерева. Чип кріпитимуть так, що зняти його без пошкоджень буде неможливо. Завдяки цьому можна визначити відповідність товару супровідним документам, тому будь-якому працівникові міліції або інших правоохоронних органів буде легко перевірити законність придбання хвойних красунь з лісових плантацій і виявити, чи не прибула ця ялинка з екологічно небезпечної Чорнобильської зони.  

Бо це у всі інші дні «хтось скаче, а хтось плаче» — така філософія життя: щодня комусь народжуватися, а комусь помирати, комусь радіти, а комусь зустрічатися віч-на-віч з горем. Та коли це горе стосується багатьох мільйонів співвітчизників, як Голодомор-геноцид 1932—1933 років, їхнім предкам ніколи не можна забувати про нього, ще й керуючись своєю совістю.  

Уже два з половиною роки  Україна живе за правилами Світової організації торгівлі (СОТ). Але ще  і  досі інколи доводиться чути, що ми  не готові працювати в нових умовах, що СОТ не вигідна для нашої економіки. Зазвичай трансляторами таких думок є передусім представники тих структур, які звикли «ловити рибку в каламутній воді» та бояться відкритої й прозорої конкурентної боротьби.