До війни на Полтавщину дуже любили приїжджати по позитивні враження туристи, і всі вони одностайно відзначали її мальовничість та розкішну природу, доглянутість, акуратність тамтешніх сіл і містечок, не кажучи вже про красуню Полтаву. Вона вся потопає в яскравій зелені, і в цьому чимала заслуга місцевих жителів, яким любов і шанобливе ставлення до природи прищеплюють з дитинства.

Немає нині в Україні області, якої б безпосередньо чи опосередковано не торкнулася війна. На Рівненщині вона сповістила про себе вже на другий день від початку повномасштабної агресії, коли вранці 25 лютого російські ракети упали на тутешнє летовище, а згодом після ракетних атак горіли місцеві нафтобази, інфраструктурні об’єкти… Тож чим живе нині ця область, яка майже на 220 км межує із Білоруссю, країною, звідки десятки разів злітали й падали на українську територію ракети, де на кордоні формувалася й нині накопичується ворожа техніка? 

 У всій Україні кілька разів на добу звучать сирени повітряної тривоги. Здавалося б, за три місяці війни люди вже мали до них звикнути, проте, зачувши протяжне виття, зазвичай напружуються, побоюючись, що згори можуть впасти якщо й не крилата ракета чи снаряд, то принаймні їхні осколки. Щоб захиститися від можливих випадкових влучань шматків смертоносного металу, хтось поспішає в метро, інші — в підземні паркінги або капітальні підвали.

 На тлі загального зменшення у країні кількості злочинів у поліцейських зведеннях дедалі частіше можна побачити повідомлення про затримання осіб з наркотиками. Досвідчені правоохоронці пояснюють це посиленням пильності громадян під час війни та збільшенням активності правоохоронців на вулицях міст і сіл. Хоч є й інші думки, пов’язані з недоліками у вихованні молоді, адже алкоголізм і наркоманія стають епідемією, яка забирає десятки тисяч життів, калічить мільйони доль. Останні десятиліття позначені не лише зростанням наркоманії, а й значним її помолодшанням.

Саме так хочеться сказати, коли слухаєш розповідь нашої землячки Олени Нескородь, яка активно займається в Женеві волонтерською роботою для  гуманітарної допомоги громадянам України. Хоч вона живе у Швейцарії вже 13 років, з російською навалою зіткнулася ще 2014-го в рідному Донецьку, навідуючи родичів. Тоді побачила зруйновані будинки, мости, почула канонаду. Скоро вже навчилася відрізняти звуки «градів» від інших видів артилерії.  Тоді її сестра змушена була переїхати до Києва. 

Юрій Чорноморець, богослов-релігіознавець, професор, протягом десятиліть належав до упц московського патріархату, ба більше — працював в апараті цієї структури.
Із здобуттям автокефалії він приєднався до Православної Церкви України. А на початку війни був мобілізований до ЗСУ. Напевно, лише Україна має профіль такого військового, два в одному: професор богослов’я — снайпер.
Юрій Чорноморець у перервах між боями продовжує стежити за справами на релігійному фронті, інакше поведінку рпц не назвеш, і навіть давати поради на своєму акаунті в соцмережах.

Цьогорічний п’ятиденний Всесвітній економічний форум у швейцарському місті Давосі, де зустрічається світова політична та бізнесова еліти, розпочався з онлайн-виступу Президента України Володимира Зеленського. Насамперед глава нашої держави заявив, що нині такий момент, коли вирішується, чи пануватиме у світі груба сила.

Доки Україна відбиває повномасштабне вторгнення росії, Ден Райс, ветеран збройних сил США, нещодавно призначений спеціальним радником головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, приїхав в Україну, щоб поговорити з українським генералом про те, що потрібно нашій армії для стримування натиску величезних російських сил.
В інтерв’ю Укрінформу Ден РАЙС розповів, що нового для себе про війну він дізнався від українських командирів під час поїздки, яка зброя необхідна Україні для вигнання загарбників і досягнення перемоги, а також у чому досвід українських ЗСУ може бути корисним для армій країн НАТО.

Ірина Малюк переїхала до Рівного з Миколаєва на початку березня. А вже у квітні почала виконувати обов’язки головного бухгалтера контори матеріально-технічного постачання облспоживспілки. Вона успішно завершила звітну кампанію за перший квартал.

«Дозвольте, я поговорю з головою ОСББ, бо щойно наш будинок у Миколаєві знов обстріляли касетними снарядами», — так розпочалася наша зустріч на її робочому місці.

Через воєнну агресію рф виші Луганщини змушені були тимчасово прописатися в Рівному, Дніпрі, Полтаві, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському Хмельницької області та Івано-Франківську.
«Кожен із чотирьох вишів нашої області, — розповідає  начальник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай, — відновив навчальний процес. Хтось зробив це раніше, хтось пізніше, але студенти нині продовжують навчання. І дипломи вони отримають вчасно».