Або ви частина рішення, або ви частина проблеми - цими словам один американський політик зазвичай оцінював когось із чиновників, яким іноді важко пояснити громадянам ухвали, котрі приймаються за їхньої участі.

Заступник голови столичної міськдержадміністрації Леонід Новохатько, пояснюючи на загал у радіоефірі необхідність закриття шести комунальних підприємств, назвав причинами цього економію коштів та неефективність роботи. З-поміж інших було названо і парк "Відрадненський", до складу дирекції якого входить дві посади - власне директор і бухгалтер.

Якби не церква і клуб, збудовані силами та коштами громади, то на другорядній дорозі з Калуша до Галича 144 непоказні різдвянські садиби ні на кого не справили б враження. Навіть затяті рибалки знають здебільшого Старий Мартинів -центральне село з сільрадою, а не Різдвяни, які теж примостилися в рибних місцях на березі Дністра.

6 січня країна відзначатиме 73-річчя від дня народження Василя Стуса. Відомо, що життя славного сина України трагічно обірвалося в карцері радянського концтабору 25 років тому. У Черкасах живе письменник, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Василь Захарченко, який не просто знав, а й спілкувався з Василем Стусом до арешту. З ним зустрівся кореспондент "Урядового кур'єра".

У парках та скверах Черкас, на деревах біля будинків у різних житлових масивах нині можна побачити чимало годівниць для птахів. Десять пташиних "їдалень", зокрема, встановив міський зоопарк разом із громадською організацією "Міністерство добрих справ" у сквері "Юність" та Дитячому парку.

Минулого року візит Діда Мороза наробив нам чимало клопоту. Прибулий за викликом здоровань у кожусі, шапці та в бороді ледве-ледве зв'язав докупи традиційні слова: "З Новим р-р-р-роком!..", але так і не зміг розв'язати торби. Та грець з ними, з отими подарунками! Падаючи в передпокої, клятий звалив шафу й розбив дзеркало. А ще налякав до смерті кота, який загнав кігті в спину жінці, куди стрибнув з розгону, рятуючись від прибулого гостя...

Нещодавно вчені спробували зробити надзвичайно важливу і дуже важку справу: підбити підсумки десятиріччя гуманітарної політики держави. І одразу, так би мовити, натрапили на камінь спотикання. А чи була в ці роки державна гуманітарна політика взагалі? Почали піднімати архіви. Концепції розробляли двічі - у 2001 і 2008 роках. Але пропозиції й побажання зависли у повітрі. Тобто весь цей час актуальним залишається запитання, поставлене ще раніше: "Що будуємо?", яке слід доповнити: "Кого виховуємо?"

Редакція газети розпочинає новий журналістський проект "Відроджені села".

Село завжди було і певною мірою залишається нині колискою української нації, генетичним родоводом та джерелом його поповнення, горнилом духовності і моральності. З маленьких сільських громад розпочинали своє сходження в житті відомі не лише в Україні, а й за її рубежами конструктори ракет і літаків, винахідники й учені, державні мужі і письменники, поети і композитори, талановиті управлінці й організатори виробництва.

"Нова Україна народилася!" - першими, хто в понеділок, 2 грудня 1991-го почув такі слова Леоніда Кравчука, були офіційні зарубіжні спостерігачі на Всеукраїнському референдумі та велика група українських й іноземних журналістів. Леонід Макарович додав: "Народилася в спокої і розумі. Сталася велика історична подія, яка, я переконаний у тому, змінить не тільки життя українського народу, а й стане великою подією для всього світу".
Ця інформація з першої шпальти грудневого числа "Урядового кур'єра" 19-річної давнини спонукала до сьогоднішнього інтерв'ю з першим Президентом нашої держави. Цікаво було почути з перших вуст подробиці тих незабутніх для вітчизняної історії днів.

У Рівному випав перший сніг. І малолітні жебраки, які й досі сиділи на міських перехрестях, ураз опинилися в обіймах Снігової королеви.
Ці діти - діти вулиці - знають про її царство не з казок. Вони на собі переконалися, що там - страшенний холод і напівголодне існування, а ще - знущання їхніх, з дозволу сказати, матерів...
Я тихенько пішла за однією з них, яка говорила до дітлахів своєю, незрозумілою, мовою.

Белли Ахмадуліної не стало о 19.30 за московським часом 29 листопада, а я дізналася про це лише наступного ранку. І почала шукати свій червоний блокнотик, куди переписала вірші з її збірника. Його дали мені прочитати давно, коли не існувало бездефіцитної "Петрівки". У книгарнях видання з такими іменами, як Ахмадуліна, Ахматова, Цвєтаєва, Пастернак діставалися лише по блату чи за везінням опинитися в мить "викидання" пари примірників на полицю.