У закарпатському місті Хуст укотре відбувся фестиваль-конкурс стрілецької пісні «Красне поле». Він покликаний популяризувати пісенні твори національно-патріотичної тематики й ті, які оспівують події, пов’язані із проголошенням Карпатської України. На гала-концерті, яким фінішував творчий огляд мистецьких колективів України, побував кореспондент «Урядового кур’єра».

Київ хоч і лежить на півночі держави, завдяки парниковому ефекту великого міста його температурний режим фактично середній для рівнинної частини України.
Теплі зимові місяці сприяли заощадженню електроенергії в державі. Попри оскаженілого північно-східного сусіда жителям не прифронтових областей України вдалося перезимувати у досить комфортних умовах.

 Із колегою-журналістом Сергієм Халупінським ми кілька років працювали в одному з місцевих видань. Навіть столи стояли поряд. Сергій розуміється на зброї — він пошуковець, який власними ногами обійшов місця найбільших боїв Другої світової на Черкащині. Торік 24 лютого пішов в армію, воює й досі. На початку березня сержант Халупінський приїхав у Черкаси в коротку відпустку. На зустріч прийшов у цивільному одязі — білому светрі з логотипом одного благодійного фонду.

«Щойно повернувся з Боремельської громади. Її голова Віктор Корінь чудово розуміє, як важливо нині зафіксувати для історії, чим живуть люди в цей буремний час і на що спрямовані зусилля місцевої влади. Він високо цінує працю журналістів. Хоч війна добряче перекроїла видатки, знаходить бодай невеликі гроші на висвітлення життя у глибинці. Таке саме адекватне сприйняття є і в Ярославицькій громаді. Сторінка в нас коштує небагато — 4 тисячі гривень, але постійних угод на висвітлення діяльності установ не маємо», — розповідає досвідчений редактор.

 На Донеччині, де свого часу працювали багацько вугільних шахт, металургійних, машинобудівних  заводів, а ще фабрик та інших промислових підприємств, знаються на доміно — улюбленій настільній грі робітників в обідню перерву чи після зміни. Отож всі любителі цієї гри не раз чули від партнера чи суперника, який, чимдуж гамселячи «камінцем» об стіл, голосно вигукував: «Р-р-риба!» Якщо коротко, це означало блокування гри, яка заходила у глухий кут і припинялася, а переможців виявляли після підрахунку очок на «камінцях», яких вже не було змоги використати.  

 У 10-тисячному Тячеві на Закарпатті офіційно зареєстровано 3200 вимушених переселенців. Вони прибували в місто поряд з українсько-румунським кордоном уже з перших днів російського вторгнення в Україну. Як нині почуваються тут люди зі сходу та півдня, багатьом з яких нікуди повертатися, бо їхнє житло зруйновано або населені пункти — в зоні бойових дій?

 Володимир Шерстій — заслужений майстер народної творчості, іконописець, художник з Тернополя. На 24 лютого 2022 року мав квиток на літак до Єгипту на відпочинок. Змушений був повернутися того ранку з півдороги додому, бо рашисти розпочали повномасштабне вторгнення в Україну. Вирішив, що піде на фронт, хоч життя відрахувало йому вже понад 60 років. Він на це не зважив, добровольцем став у лави оборонців рідної землі. У зону проведення бойових дій митець часто їздив із 2014 року, щоправда, як волонтер. Пройшов і Майдан. 

 За доброю традицією, ювілеї творця теорій про біосферу та ноосферу, провідну роль живих істот у геохімічних процесах, походження мінералів, основоположника геохімії, біогеохімії, організатора і першого президента Української академії наук, засновника Національної бібліотеки України відзначали у краєзнавчому музеї в Полтаві. Тут експозиційної площі більше, але війна й ремонт внесли корективи. Традицію довелося порушити, тому у велику виставкову залу короленківського музею набилося гостей як у рукавичку. Завітали музейники, педагоги, бібліотекарі, краєзнавці, студенти, представники місцевої влади.

 Глобальна криза ринку праці, спричинена пандемією COVID-19 і російсько-українською війною, вплинула на ІТ-бізнес. Дедалі частіше у великих і не дуже світових компаніях відбуваються масові звільнення працівників.

«Урядовий кур’єр» разом з експертами аналізує ситуацію в галузі щодо скорочення кадрів та перспективу подальшого розвитку.

 Пенсіонерка з Черкас Галина Степанівна чесно працювала все життя й нині, як і більшість літніх людей, вірячи в перемогу ЗСУ, сподівається на спокійну й достойну старість. Проте віднедавна в її життя, крім завивань сирени повітряної тривоги, телефонними дзвінками увірвалися ще й колектори, які вимагали сплатити значний борг. Запевняючи незнайомців, що це помилка й жодного боргу не існує, вона, однак, дуже переймалася такими вимогами. Як же так? Жодних грошей у жодному банку ніколи не позичала, і тут така несподіванка…