На дев’ятий день березня бійці Сил оборони в одному з розбитих ворогом будинків Бахмута натрапили на рідкісне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Достеменно відомо: книжка за редакцією В. Доманицького з портретом і життєписом поета вийшла 1917 року в Києві у друкарні Товариства «Криниця» (Хрещатик, 42). Раритет уже вивезли в безпечне місце й передали на реставрацію.

 На вулиці Петра Юрченка в Полтаві ввели в експлуатацію спортивно-розважальний комплекс європейського рівня «Акварена», який будували понад 14 років.

«Перший на Полтавщині за роки незалежності об’єкт олімпійського зразка прийняв відкритий чемпіонат області із плавання серед юнаків. У змаганні взяли участь більш як 130 дітей з Харкова, Сум, Горішніх Плавнів, Кременчука та Полтави», — повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін.

 Селище Вороніж неподалік районного центру Шостка на Сумщині відоме в області та за її межами багатими історичними й культурно-мистецькими традиціями. Тут народився видатний український письменник Пантелеймон Куліш, пам’ять про якого шанують у цьому поліському населеному пункті.

 Острозька територіальна громада утворилася на останньому етапі децентралізації в межах однойменного району. Подібних в Україні небагато. Громада чималенька — до війни було 47 тисяч жителів. Охопити все, що відбувається, із центру складно.
«Ми одразу пішли шляхом утворення старостинських округів, межі яких збіглися з територіями колишніх сільських рад. Кандидатури старост рада громади затвердила за моїм поданням, як тоді передбачав закон. Одне з головних завдань старости — бути містком у комунікації між жителями округу та керівництвом і достойно представляти інтереси своєї частини громади», — розповідає голова громади Юрій Ягодка.

 У місті Мукачеві вперше пересадили пацієнтові серце від донора. Провідну роль відіграли львівські лікарі, які працювали разом з мукачівськими фахівцями. Про особливість операції, яку здійснювали за межами свого медичного закладу, а також перспективи розвитку трансплантології в Закарпатській області розповів генеральний директор Першого територіального медичного об’єднання Львова Олег САМЧУК.

 Щодня під Бахмутом і в інших гарячих точках фронту зазнають поранень і відходять у вічність десятки вірних синів України. Серед них полтавці. Жителі Полтавської області з перших днів війни активно долучилися до визвольної боротьби проти агресора. Попри важкі втрати земляки рішуче налаштовані вигнати знавіснілого ворога з нашої землі, помститися за смерть рідних і близьких. Хто не може воювати зі зброєю в руках, той вносить свою частку в перемогу в тилу.

 У прифронтових українських населених пунктах дуже відчутний інформаційний вакуум. Нестабільне електропостачання спричиняє перебої в роботі мобільного зв’язку, інтернету, телебачення й радіо. У таких умовах додаткової ваги набуває друковане слово — місцеві та центральні газети. Але їх тут жителі та військові захисники бачать, на жаль, нечасто, хоч прагнуть читати новини й аналітику українською мовою.

 У лютому 2022-го Назарові було 20. Свій 21-й він зустрів в окопах і на цей час уже був учасником бойових дій та ветераном. Назара призвали до Нацгвардії восени 2021-го, до початку повномасштабного вторгнення він встиг пройти курс молодого бійця, а тоді важко захворів. Каже жартома, що на час початку війни саме виписався, тому фактично в армії перебував п’ять днів, розбирати автомат та поводитися зі зброєю навчився вже в окопах. Як і копати окопи з однією пожежною лопаткою на відділення. Під перехресним вогнем, каже, копали і руками, і ногами, і шифером...

 Під пророче Шевченкове слово руки вправно вимішують тісто. Такого в місті ще не було. «Із хлібом від Кобзаря» — так назвали цю напрочуд теплу й зворушливу імпрезу її організатори: ЦНАП Рівного, фундація імені князів-благодійників Острозьких та ресторан здорового харчування Foodies.

 Днями зустрів знайомого, який кілька років поспіль обробляє дві дачні ділянки неподалік Сум. Завдяки їм господар раніше не тільки забезпечував родину городиною, а й продавав на місцевому ринку. Розповів, що торік городнього сезону майже не було — війна сплутала всі плани, а земля залишилася необробленою. А ось цьогорічної весни сподівається якщо не надолужити згаяне, то принаймні виростити традиційний набір городини: картоплю, цибулю, моркву, столові буряки, зелень тощо.