Слово «оптимізація», попри його позитивний зміст, що передбачає знаходження найкращих варіантів, в українців приємні асоціації навряд чи викликає. Навпаки. Коли йдеться про це, приміром, на роботі, люди очікують скорочень, позбавлень премій і доплат і додаткових навантажень для тих, кому з роботою пощастило.  

Виробництво органічної продукції в Україні розвивається відповідно до сучасних світових тенденцій. Як повідомив голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов, понад 410 тисяч гектарів угідь в Україні вже сертифіковано як придатні для органічного виробництва. Щоправда, переважну частину органічної продукції, виробленої в Україні, експортують до Німеччини та інших країн ЄС, зацікавленість до неї виявляють в Індії та Японії, вперше здійснено експорт до Нової Зеландії. Тобто у світовому масштабі ми маємо непоганий імідж, дещо інша картина — всередині країни. 

Герой України Назарій Войтович — наймолодший з воїнів Небесної Сотні. Він упав навічно на столичному Майдані, не досягнувши навіть повноліття. Народився у селі з весняною назвою — Травневе, що на Тернопіллі, на початку літа. Здається, ці дві пори року визначали його характер і головне — сутність земного життя юнака. Назарко був теплий, щирий, сонячний, мов літо, білявий, з веснянками на обличчі та доброю усмішкою. Долі його судилося обірватися в молодому, весняному віці, ще навіть не розквітнувши як слід. 

В один із осінніх днів у центрі Канева люди зібралися на флешмоб. Його учасники, серед яких було багато молоді, представники громадської організації «Простір єдності» та Черкаського екологічного руху «Національна екологічна безпека», висловили свою незгоду з планами будівництва Канівської ГАЕС через  небезпеки, які, на їхню думку, несе спорудження такого об’єкта. Активісти переконані, що нова будова знищить унікальний природний ландшафт та може спричинити екологічну катастрофу, отруїти мільйони українців. У ПАТ «Укргідроенерго», навпаки,  вважають, що Канівська гідроакумулююча станція дуже потрібна Україні. Вона допоможе забезпечити енергетичну незалежність і євроінтеграцію. 

«Ми чули, що з вересня пенсіонери-переселенці можуть отримати електронні пенсійні посвідчення. Мої батьки та їхні знайомі — теж внутрішньо переміщені особи, люди літні, їм важко пристосуватися до новинок. І так само важко зрозуміти, в чому вони виграють, якщо оформлять собі такі посвідчення. Чи не могли б юристи нам доступно розповісти про це?» 

«В інтернеті знайшла інформацію про те, що учасники бойових дій мають отримати у 2016 році грошову допомогу у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Тобто 4730 гривень. Але в державних органах влади мені сказали, що така допомога не передбачена. То як же насправді?» 

«Коли почалася антитерористична операція, нашій родині з двома дітьми довелося переїхати з Донецька у Дніпропетровську область до родичів. Зареєструвалися як переселенці. У Донецьку залишилася квартира, куплена в кредит. Чи будемо ще колись у ній жити, чи ні, самі не знаємо, а гроші брали в борг у банку, тож їх доводиться повертати. Добре, хоч на роботу влаштувалися, та й житло знімати не треба, тож будемо помаленьку розраховуватися за кредит. Однак сталося так, що півроку, поки ми облаштовувалися на новому місці, поки шукали роботу, зовсім не платили банку  — не було з чого. Тепер готові поновити виплати, але нам кажуть, що, крім власне позички і відсотків, нам нарахують ще й так звані кредитні штрафи за прострочені виплати. Але ж ми не з доброго дива не платили. А тепер маємо мороку. Можливо, є якісь пільги для внутрішньо переміщених осіб, аби нам не нараховували цей кредитний штраф?» 

Минулими вихідними захворів. Перед цим їздив у відрядження, перемерз у дорозі й у суботу ввечері уже був «готовий». Піднялася температура, всі симптоми вказували на ГРЗ. Ніч я промучився, але вже наступного дня мені стало ліпше, навіть поспілкувався телефоном з нашим далеким сусідом Васильовичем. І між іншим сказав йому про мій стан. Через 10 хвилин він уже стояв у нашій кухні з торбинкою свіжої калини в руках. «Це тобі, щоб ти якнайшвидше став у стрій», — простягнув природні ліки від застуди. 

Під час години запитань до уряду, що відбулася в парламенті, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман не лише висловив сподівання, що останні тендери Укртрансгазу відбулися прозоро, а й окреслив стратегічний напрям діяльності українських підприємств на майбутнє. Зокрема він наголосив: «Для нас дуже важливо, щоб кожну українську гривню було інвестовано в нашу національну економіку. Максимально підтримуватимемо українські підприємства щодо виробництва тієї чи іншої продукції з високим рівнем локалізації, з доданою вартістю, щоб українці мали роботу й відповідно зарплату».  

Заради цікавості вирішив проаналізувати вміст свого плеєра — того, що слухаю в маршрутках та електричках, аби не нудьгувати у дорозі. Один збіг мене просто розвеселив. Пісень українською мовою було рівнісінько 25%. По 10 — «Океан Ельзи», «Мертвий Півень», Бурмака, Джамала. 11 російських, 9 — англійською, решта — німецькою, французькою, польською. Розумію, що це випадковість, але, послуговуючись виключно власними смаками, я вийшов саме на той відсоток, що його як квоту довели українським радіостанціям наші законодавці. З однією принциповою різницею: мені цього відсотка ніхто не нав’язував. Не маю підстав вважати свої вподобання аж надто унікальними і можу припустити, що цілком природним шляхом, лише у взаємодії попиту й пропозиції країна цілком могла б вийти на гідний відсоток національного та рідномовного контенту у власному ефірі. Так, у Львові — раніше, в Одесі — пізніше, але тому, що хочеться і подобається. А не через те, що хтось там з Києва спустив директиву. Розумію, що за нинішнього надвисокого попиту на популізм не можна протиставити щось спекуляціям на всьому, що роблять без особливих витрат і помітних здобутків, але зі значним резонансом. Навіть коли резонанс цей цілком може додати коливань черговій нашій бабайці на ім’я Шатун.