Мені довелося у 1960-х роках працювати разом із Геннадієм Киркевичем в управлінні справами Ради міністрів УРСР. Тож хочу розповісти про його бойовий і трудовий шлях. 

Працівники управління захисту економіки Національної поліції України недавно запобігли рейдерському захопленню трьох агропромислових підприємств на Черкащині. Як встановило досудове розслідування, внаслідок службового недбальства одного з державних реєстраторів обласної реєстраційної служби зловмисник незаконно заволодів його логіном, паролем і електронно-цифровим підписом. За допомогою цього вкраденого підпису зловмисник незаконно втрутився в Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, вніс зміни в перелік учасників, керівників і адрес реєстрації цих підприємств. І ось уже підприємства мають «нових власників» і юридичні адреси в окупованих Луганській та Донецькій областях. Сума завданого збитку учасникам і власникам агрокомплексів сягнула понад 11 мільйонів гривень. Під час досудового розслідування правоохоронці вжили заходів для відновлення фактичних реєстраційних даних юридичних осіб, що дало змогу в повному обсязі відшкодувати збитки потерпілим. 

Про безвізовий режим та поїздки до Європи пересічний мешканець Донбасу навряд чи мріє пристрасно. І справа тут не в міфі, який приємно почути жителям більшої частини України, про те, нібито луганчани й донеччани майже нікуди не їздили та нічого не бачили, окрім своїх териконів. Про себе скажу, що майже п’ять років прожила в Празі, бо батько очолював сервіс з поставки луганських тепловозів у цю країну. А раніше працював у Польщі. І так десятки його колег у десятках країн світу.

Але мова про європейські мрії. Навряд чи на Донбасі знайдеться людина, яка б не мріяла про європейське ставлення, зокрема з боку роботодавця до свого підлеглого. 

Велика біла чапля поправила дзьобом кілька пір’їн свого ошатного (недарма її називають ще чепурною) вбрання, глянула на нас блискучим жовтим оком, ліниво піднялася у повітря і неквапом полетіла у своїх пташиних справах.

А ми залишилися милуватися білим лататтям у величній, порослій безкраїми очеретами заплаві чарівної річечки з милим ім’ям Хохора. Тече річечка територією майбутнього Дніпровсько-Тетерівського національного природного парку (НПП). У тому, що ці 30 тисяч гектарів між Здвижем, Тетеревом і правобережним верхів’ям Київського водосховища варті такого високого статусу, репортерська група «УК» днями переконалася на власні очі. 

Слова відомого світового класика літератури Е. М. Ремарка —  найпрекрасніше те місто, в якому людина щаслива, —  незаперечні. Та не завжди дорога до тієї місцини проста і без вибоїн. Людина за природою не перекотиполе, а могутній дуб. Тому ой як складно вкорінене дерево перемістити з одного місця на інше. Саме такого не з доброї волі переміщення зазнали наші співгромадяни зі східних областей. Складно сказати, куди не заніс вітер війни донеччан та луганчан. Ось лише в місті Борисполі, що неподалік Києва, офіційно зареєстрованих тимчасово переселених громадян нині налічується понад три тисячі.

Про переселенців, які змушені були тікати від бойових дій і знайшли прихисток у столичному передмісті, розповіла координатор Центру психосоціальної підтримки психолог Валентина Буковська: 

— З минулого року в Борисполі розпочав роботу Центр психосоціальної підтримки з надання допомоги переселенцям. 

Рік, що минув від Дня району 2015-го, став для місцевої громади особливо результативним. Як наголосив голова Краснопільської РДА депутат Сумської обласної ради Юрій Яремчук, нині немає часу на розкачування чи зволікання. Критерієм роботи стає єдиний показник: практичний результат.

Тож багато жителів райцентру і навколишніх сіл, які зібралися на центральній площі Краснопілля, мали чудову нагоду презентувати власні досягнення, а також — задуми та плани. До того ж з урахуванням однієї географічної особливості — прикордонної. Загальна протяжність кордону з Росією на території району становить понад 100 кілометрів, або майже п’яту частину усієї ділянки в області.

Це накладає на краснопільців особливу відповідальність — бути міцним економічним щитом як області, так і України. 

Нині Вінницька облдержадміністрація супроводжує впровадження майже ста довготермінових інвестиційних проектів у промисловому й аграрному секторах, і досить успішно. Про це свідчить хоча б те, що в область приїжджають з інших регіонів переймати досвід управління територіями, надання якісних послуг населенню. Звісно, в краї ще є над чим працювати, проте тут стало правилом, коли, наприклад, коштом сільського бюджету, грантів і місцевих спонсорів люди крок за кроком перетворюють своє село на респектабельне. Ініціатива і грамотність роблять діло, що привертає гостей. 

Цього року, коли з відомих причин зменшився відплив туристів за кордон, Закарпаття як туристичний регіон опинилося в зоні підвищеної уваги. Вже від Нового року та Різдва не припиняється потік охочих провести тут вихідні або й затриматися надовше. За перші півроку край за Карпатами відвідали понад півмільйона туристів і рекреантів, у наступні місяці їхня чисельність зростала прискореними темпами.

Інтерес до багатонаціонального краю, щедро наділеного культурними і природними багатствами, не згасає, його дехто називає такою собі українською Швейцарією або навіть туристичною Меккою України. 

Про наявність церковних атрибутів в армії донедавна навіть не йшлося. А про священика на території військової частини і поготів. До цього десятиліттями привчала нас радянська влада. Лише після того як Україна здобула незалежність, не тільки у цивільних, а й у військовослужбовців з’явилася можливість не критися з віросповіданням.

З початком війни на сході країни стало зрозумілим, що моральне і фізичне виснаження бійців поновити під силу духівникові. Перші спроби залучити до цієї місії військових психологів були невдалими. Таких фахівців виявилося на той момент катастрофічно мало. Та й довіра у солдатів до психологів була такою собі. Ідею з панотцями на передовій підказали бійці АТО, які вже мали досвід виконання бойових завдань у миротворчих місіях. Якраз там забезпечували функціонування капличок при військових частинах різних гарнізонів та залучення священиків до заходів душпастирської опіки військовослужбовців за місцями дислокації військ. 

Він триватиме до 12 вересня. Такі заходи проводять щороку, щоб привернути увагу не лише водіїв, а й загалом суспільства до проблем безпеки дорожнього руху. А їх, цих проблем, надто багато, про що свідчить сумна статистика дорожньо-транспортних пригод, які скоріше можна назвати трагедіями. Адже у них нерідко страждає не лише транспорт. Фахівці звертають увагу на те, що чи не кожні 20 хвилин в країні стається ДТП, щодоби на автомобільних шляхах жертвами автопригод стають до 100 осіб, з них більш як десять гинуть.