Про «маленьку війну», яку веду понад місяць із різними службами Солом’янського району столиці, відомо, напевно, всім моїм друзям і колегам. Звісно, її годі порівнювати з боротьбою жителів Позняків за збереження свого озера, проте… 

За роки незалежності Україна вже втретє наступає на одні й ті самі граблі: стикається з нестачею гречки на ринку, спекуляціями і різким стрибком цін на неї. Чому? 

Cитуація у державі інколи нагадує добре відому майже кожному українцю, коли пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать. Такі висновки напрошуються при аналізі подій, які згубно впливають на важливі сегменти нашої економіки. У тому числі на долю одного з найбільших у Європі машинобудівного комплексу з випуску устаткування — для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловостей — Сумського НВО. 

«Що у червні зародить, влітку не зашкодить. Червень урожай замовляє», — стверджує народна мудрість. На здійснення цього прадавнього прислів’я добре потрудився травень — вдосталь забезпечив землю життєдайною вологою. Уже сьогодні милує око тужавим колосом хлібна нива, фруктова і ягідна садовина радує щедрою зав’яззю. Тепер житимемо надією на те, аби все, що зародилося, набралося сили й успішно дозріло, а стихійні лиха обійшли нас. 

Днями у центрі надання адмінпослуг, де реєструвала ОСББ в своєму будинку, почула таку розмову молодих жінок:

— Мій чоловік по заробітках мотається. Прописаний у селі, вважається, що ніде не працює. То я маю і субсидію, й допомогу на дітей — довідки прийшла поновити, — сказала перша. 

Їдучи вчора на роботу, почула по радіо інформацію про те, що ціна на бензин А-98 перевищила позначку 29 гривень за літр, — мережа АЗС WOG пропонує його по 29,49. Але 98-й, як мовиться, погоди не робить — найпопулярніші серед водіїв марки А-95 і А-92. Вони трохи дешевші: А-92 пропонують від 17,85 (АЗС «Укр-петроль») до 23 гривень без копійки (такий хитрий маркетинговий хід, малюючи на табло 22,99, застосовують мережі WOG, OKKO, Shell і SOCAR). Середня ціна на бензин цієї марки становить 20 гривень 42 копійки. Цінова вилка на бензин марки «А-95» має такий вигляд: найдешевше продає його той самий «Укр-петроль», по 18,35 за літр, а мережі з найвищою вартістю — по 24 гривні без копійки. Відповідно середня ціна — 21 гривня 17 копійок. Марка «А-95+» трохи дорожча: від 18,70 гривні за літр до 26 гривень без копійки. Середня ціна, за даними порталу «Все АЗС», становить 22 гривні 35 копійок. Графік, який відображає поведінку цін на дизельне пальне (його можна побачити на сайті Консалтингової групи «А-95»), теж свідчить про його подорожчання.  

Для кожного студента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка найочікуваніша подія — «Журналістська весна» (після сесії, звісно). Я, як студентка вишу дуже люблю це свято. Це не просто фестиваль — це особливі дні для кожного. Адже за цей час студенти мають змогу побачити кумирів, поставити запитання, які їх цікавлять, зробити фото на пам’ять… 

Більш ніж упевнена, що влада і представники професійної спільноти, які нарешті дійшли згоди щодо механізмів протидії ввезенню до нас з РФ книжок антиукраїнського змісту і написали відповідний законопроект, збираючись розповісти про це журналістам, не прив’язувались до якоїсь дати. Так, очевидно, розпорядилося Провидіння, що сталося це напередодні горезвісної для українців дати. Нагадаю: 30 травня 1876 року царат підписав Емський указ. Хто підзабув, про що в ньому йдеться, докладно може прочитати в матеріалі мого колеги у суботньому номері газети. А я лише хочу навести одну цитату з нього. 

Південне травневе сонце припікало вже майже по-літньому, а тому ми із моїм співрозмовником для продовження бесіди зупинилися у затінку. Звідси відкривалася мальовнича панорама довколишнього приазовського степу зі свіжою рясною зеленню лісосмуг, балок і вигонів. А ще неподалік вабили зір поля яскраво-жовтого ріпаку, над якими висить синє-синє вмите вчорашнім дощем небо. Ідилія та й годі! Та вже за якусь мить цей ліричний настрій порушило різке шипіння портативної рації на грудях офіцера-прикордонника, звідки почувся категоричний наказ: «Усім одягти бронежилети!» Хочеш не хочеш, а довелося зиркати у бік одного з найближчих бліндажів, які тут облаштовано для захисту особового складу та пасажирів у разі ймовірних обстрілів. Такі перестороги нітрохи не зайві, оскільки контрольний пункт в’їзду та виїзду «Гнутове», де ми перебуваємо, розташований на лінії розмежування всього за кілька кілометрів від позицій проросійських незаконних збройних формувань.

«Місто, в якому я народився, віднині у документах зватиметься не Котовськ, а Подільськ. Дякую всім, хто голосував. Ви є виродками. Бажаю вам прописки на вул. Мухос...нській в однойменному місті». Таким емоційним дописом колега відгукнувся на нещодавнє перейменування міста Котовська. І колега цей — не сепаратист, не українофоб і навіть не супротивник декомунізації. І обурився він не тим, що місто перейменували, а тим, яку нову назву йому призначили.