Суспільство

Український прапор для Луганщини — не просто знак держави. За рік війни синьо-жовтий символ для багатьох людей наповнився сильними емоційними переживаннями і численними змістами. Він став символом надії, перемоги і миру. Тому й День Державного прапора для луганчан — не просто дата в календарі, як це було раніше, а свято, яке й відзначати треба відповідно. 

Ще донедавна 24-річний киянин Костя Химчак жив як усі: якісь мрії і плани реалізовував самотужки, десь допомагали батьки. Та загалом будував своє майбутнє самостійно. Коли навчання на економічному факультеті університету стало нецікавим, залишив виш. Зрозумів, що його покликання — творчість. Тож диплом про вищу освіту, чим часто хваляться його однолітки, проміняв на прикладний фах перукаря. 

2008 року напередодні 24 серпня випускник новоград-волинської школи Денис Гойко отримав радісну звістку: за результатами ЗНО пройшов на бюджетну форму навчання у Військовий інститут та на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обрав шлях захисника Вітчизни — почав навчатися за спеціальністю «військовий журналіст». Вранці заняття з військової справи, а по обіді — з журналістської майстерності. 

У дні ужгородського Майдану її щодня можна було побачити на Народній площі. Митців тут зустрічав не надто часто, бо «зайняті справами», а ось вона знаходила і час, і вносила особисті пожертви, щоб наблизити час прощання з минулою владою. Спекотного серпня 2015-го, сидячи в затишній вітальні Андреї Павук, згадуємо студений лютий 2014-го, і все, що з ним пов’язано... 

— На 24-му році незалежності Україна її насправді здобула. З болем, кров’ю, непоправними втратами. Але ми вибороли незалежність в непримиримій боротьбі з ворогами зовнішніми і внутрішніми. Від того стали сильними, загартованими й переконаними в своїй правоті та перемозі. І самим собі, й світові довели, що горда країна, незважаючи на економічні та політичні складнощі, спроможна встояти, захиститися та заявити про себе. 

— В історії кожної нації є свої духовні орієнтири — вікопомні дати, що визначають перспективи й пріоритети її розвитку. Для української нації чи не найголовніша дата — День Незалежності, 24-ту річницю якої ми відзначаємо нині. У житті окремої людини такий відтинок часу — пора фізичної та духовної зрілості, в житті окремих націй це лише мить. Пригадаймо, скільки часу й зусиль довелося докласти передовим країнам світу, щоб довести безальтернативність демократичного шляху розвитку суспільства й засад вільної ринкової економіки. Поза сумнівом, до числа таких країн належить і Україна — колиска індоєвропейської цивілізації, батьківщина волелюбного, героїчного козацтва, країна, яка, за висловом Вольтера, «завжди змагала до волі». 

 Найбільше в Україні торговище відкрилося 18 серпня і завершиться в неділю. Національний Сорочинський ярмарок завжди єднав українців. У ці непрості часи, які переживає наша держава, консолідуюча роль ярмарку дуже важлива, а його проведення має згуртувати суспільство й показати всьому світові незламність українського духу, палке бажання нашого народу жити в мирі та злагоді.

Осінь — це чи не найкраща пора для інтенсивної роботи ринку нерухомості. Саме в цей час активізується оренда житла у великих та малих містах, бо до них приїздять звідусіль на навчання студенти. Тож найм квартири чи кімнати саме з кінця серпня — початку вересня дорожчає на 10%. Нинішня осінь — не виняток. Голова Нацради ріелторської палати України Віктор Несін зазначив кореспонденту «УК», що з вересня укотре збільшаться комунальні платежі. Тож якщо орендодавець захоче перекласти їх на орендаря (додати до вартості найму житла і ці суми), то попиту можна і не очікувати. «У цьому разі орендар, який, приміром, уже 2—3 роки винаймав житло у такого господаря, шукатиме іншу квартиру чи кімнату», — додає він. 

Майбутнє об’єднання громад і досі одна з найбільш обговорюваних тем на Черкащині, хоча в багатьох районах уже визначилися в цьому питанні. Активно процес підготовки відповідних документів проходить, приміром, у селах Зорівка Золотоніського, Балаклея Смілянського, Білозір’я Черкаського районів, адже саме ці населені пункти планують стати центрами майбутніх об’єднаних громад. 

На День Незалежності ми знову плануємо парад. А Путін — знову готує провокації… Прикро, боляче і дуже образливо! За державу. І за себе в ній. Хтось любить себе в Україні (такі ніколи не підуть під кулі), а хтось — навіть сам того не підозрюючи — Україну в собі. Друге набагато складніше:  до цієї когорти, як правило, належать ті, хто не вміє (чи не бажає) багато й красиво говорити. Вони просто йдуть захищати своїх дружин і дітей, друзів, приятелів, онуків і не знайомих їм людей — усіх нас… І завдяки їм ми й наші діти можемо спати спокійно. 

Новинні стрічки рясніють повідомленнями про вибухи гранат у ресторанах і кафе, про перестрілки на вулицях. Населення вже встигло запастися зброєю. Правда, нелегальною. Повідомлень про вилучення цілих арсеналів з кожним днем стає все більше. А ось законодавці й далі вдають, що такої проблеми немає, ігнорують законопроекти, що мали б урегулювати питання вільного обігу вогнепальної зброї, а натомість понад півроку чекають на розгляд. Чи не буде запізно, коли вони нарешті помітять, що насправді відбувається? 

 Напевно, мало хто з пересічних громадян рахував, скільки коштує його денний раціон. Однак і без розрахунків зрозуміло, що це аж ніяк не 9—10 гривень. Натомість наші можновладці вважають, що такої суми достатньо, щоб нагодувати хворих у лікарні, зокрема бійців АТО, які лікуються не у військових шпиталях.